ДІЯ I Якось у місто Сепендипп прийшов великий маг і чарівник Дурандарте. Король цього міста, Дерамо, прийняв гостя з небувалою розкішшю й люб’язністю, за що вдячний чарівник відкрив йому дві дивні магічні таємниці. Як ні могутній був Дурандарте, по вироку бога фей Демогоргона йому довелося звернутися в Папугу, і вірний слуга Чиголотти відніс його в розташований неподалік від Сепендиппа Рончислапский ліс.
Однак у належний момент Дурандарте обіцяв з’явитися, щоб покарати зрадництво, викликане одним з його чудесних подарунків.
Король
Тарталья задоволений, що Дерамо почув його доводам, тому що він розраховує, що королевою стане його дочка Клариче. По жеребі їй випало першої йти в потайной кабінет, але Клариче аж ніяк не
Анджела теж не хоче проходити випробування в потайном кабінеті, але в неї на те своєї причини Вона впевнена, що король відкине її і її любов, а такої ганьби й приниження їй не пережити.
Батько, Панталоне, і радий би позбавити Анджелу від тяжкої для неї процедури, але це, на жаль, не в його силах. Ще одну претендентку на руку й серце виявляє собою сестра дворецького Смеральдина. Ця особа не блищить красотою й тонкістю обходження, зате цілком упевнена в успіху – справді, ну хто зможе встояти проти її розкішного вбрання в східному смаку й прочитаних до місця віршів Тассо й Ариосто?
Багато хто намагалися зрозуміти, у чому ж зміст випробування, але марне, тому що ніхто, крім Дерамо, не знав про захований у кабінеті чудесному подарунку мага Дурандарте – чарівній статуї, що безпомилково викриває неправда й лицемірство жінок. Звернені до Дерамо мовлення Клариче статуя визнає щирим доти, поки у відповідь на питання короля, чи не віддано вже її серце комусь іншому, воно не відповідає “ні”. Отут воно починає будувати гримаси, і Дерамо розуміє, що дівчина бреше.
Коли в кабінет входять Смеральдина, уже перші її слова змушують статую корчитися від сміху Самовпевнена особа навіть тарахкається в непритомність від нібито переповняють її почуттів; її виносять.
Яке ж виявляється здивування короля, коли протягом всієї його довгої бесіди з Анджелой статуя не здригнулася жодним мускулом. Торкнутий щирістю її слів про любов до нього, Дерамо скликає придворних і врочисто повідомляє Анджелу своєю нареченою, а потім, щоб уникнути спокус, власноручно розбиває статуя. Панталоне сповнений подяки до володаря за зроблену його дочки честь Тарталья ж, хоч і будує задоволену міну, відчуває в серце пекельну лють і почуває, що готово на будь-які злодіяння.
ДІЯ II Тарталья на чому світло коштує сварить Клариче за те, що вона відкрила королеві свою любов до Леандро й того самим не дозволила батькові стати королівським тестем і одночасно зруйнувала його, Тартальи, мрії про одруження на Анджеле. Але все-таки хитрий міністр сподівається, що ще не все для нього загублене, і тому у відповідь на прохання Анджели й Леандро благословити їхній сполучник умовляє молодих людей злегка почекати. Ледь вийшовши із храму, де він сполучався шлюбом з Анджелой, Дерамо влаштовує веселе королівське полювання в Рончислапском лісу. І от вони виявляються у відокремленому місці вдвох з Тартальей, що задумав недобре: убити короля, захопити місто й силою взяти в дружин Анджелу.
Лише випадковість заважає йому вистрілити Дерамо в спину.
Будучи людиною проникливим, Дерамо зауважує, що в душі його міністра діється щось негарне, і прямо запитує Тарталью, чим той незадоволений. У відповідь хитрий царедворець приймається ремствувати, що, незважаючи на тридцять років вірної служби, король не вважає його гідним повної своєї довіри, наприклад хоча б – не повідав про чудесні дарунки Дурандарте. Добросердий Дерамо, бажаючи утішити Тарталью, розповідає йому про другий з подарунків мага – пекельному заклятті Той, хто прочитає це закляття над тілом мертвого звіра або людини, умре, а дух його переселиться в неживе тіло; ті ж чарівні слова дозволяють людині повернутися в колишню свою оболонку.
На словах Тарталья безумно вдячний королеві, а насправді в душі його вже дозрів диявольський план. Коли Дерамо з Тартальей трапляється вбити двох оленів, міністр умовляє короля продемонструвати дію закляття. Дерамо вимовляє його, переселяється в тіло оленя й убегаетв ліс.
Тарталья повторює заклятье над неживим тілом короля – і от він уже не перший міністр, а монарх.
Власний труп Тарталья обезглавлює й закидає в кущі, а за Королем-Оленем споряджає поженуся Зустрінутий їм старий-селянин, до свого нещастя, не бачив ніякого оленя, за що одержує від лютого Тартальи кулю й умирає на місці. Придворні уражені зміною, що відбулася з їхнім шляхетним паном, його злостивістю й брутальністю мовлень, але звичайно ж не можуть запідозрити підміни. До сліз уражена зміною в чоловіку й Анджела.
Труффальдино тим часом знаходить у лісі обезголовлене тіло Тартальи й приносить у палац звістка про вбивство першого міністра.
Тарталья використовує випадок дати волю своїй скаженій вдачі й велить кинути в темницю всіх, хто брав участь вохоте. У лісі Труффальдино попався не тільки труп Тартальи, але й мовець Папуга. Маг Дурандарте – а це був саме він, сам злетів у руки ловчему – порадив йому віднести себе в палац до королеви, та, мол, щедро нагородить Труффальдино за такого рідкого птаха.
Дерамо, пішовши від погоні, натикається на тіло вбитого Тартальей старого й вирішує, що вуж краще йому жити в людському обличчі, ніж у тілі оленя.
Він вимовляє закляття й звертається в старого-селянина. ДІЯ III Труффальдино приносить Папуги королеві, але, всупереч очікуванням ловчего, Анджела не відвалює йому за птаха купу золота. На серце в Анджели сум’яття й туга, тому вона просить Труффальдино вийти, а коли той починає упорствовать, навіть – що так не схоже на неї – грозить викинути його з балкона.
Поки вони сперечаються, з’являється стражник і на виконання наказу Тартальи вистачає Труффальдино й тягне втемницу.
Дерамо в образі старого все-таки проникає у свій палац і, улучив момент, заговорює з Анджелой. Та спочатку жахається, потім випробовує зніяковілість – адже, як ні виродливий старий, розмовляє він голосом чоловіка. Дерамо намагається переконати Анджелу в тім, що це й впрямь він.
У мовленнях старого королева поступово розпізнає піднесені думки й почуття, настільки властиві королеві; остаточно її сумніви розвіюються, коли Дерамо нагадує про ранкову ніжну розмову між ними. Тепер, коли Анджела визнала у виродливому старому короля, вони разом придумують, як повернути Дерамо його колишнє обличчя й покарати підлого першого міністра. Якийсь час через зустрівши Тарталью, Анджела причиняється, що вона от-от готова перемінити своє прохолодне відношення й відповісти взаємністю – для цього не вистачає малого.
Тарталья готовий виконати все, що вона не попросить: наказує випустити з темниці безневинно заточених туди Панталоне й Бригеллу, благословляє шлюб Клариче й Леандро… Третє ж прохання Анджели – показати дія заклинання Дурандарте й вселитися в мертвого оленя – Тарталья обіцяє тільки після того, як королева ощасливить його своїми пещеннями. Це не входить у плани Анджели з Дерамо; дівчина впирається, Тарталья силою тягне неї в задні покои.
Не в силах винести такого видовища, Дерамо виходить із укриття й кидається на Тарталью.
Той піднімає на короля меч і раптом чує гул землетрусу – це маг Дурандарте скидає пташині пір’я й з’являється у своєму теперішнім обличчі. Дотиком жезла чарівник повертає Дерамо його колишній вид, а Тарталью, викривши його підлість і зрадництво, перетворює у виродливе, рогате чудовиська. У люті й розпачі Тарталья молить, щоб його пристрілили на місці, але з волі Дурандарте йому має бути вмерти не від кулі, а від сорому й ганьби.
Не відразу проходить заціпеніння, що вразило всіх, хто бачив чудеса Дурандарте.
Але тепер, коли зрадництво покаране й справедливість восторжествувала, настав час починати готування до веселого весільного бенкету