Батьки й діти характеристика образа Ситникова

БАТЬКИ Й ДІТИ (Роман, 1862) Ситників – псевдонигилист, що рекомендується всім як “учень” Базарова. Намагається демонструвати таку ж, як у Базарова, волю й різкість суджень і вчинків. Але подібність із “учителем” виявляється пародійним.

По суті, повторюється прийом, знайдений Грибоєдовим, що поруч із Чацким, справді новим людиною свого часу, поставив його карикатурного “двійника” Репетилова.

Від традиційній ” ріпі-тиловской” схеми фігуру С. відрізняє деяка психологічна розробка: “нігілізм” С. зрозумілий як

форма подолання комплексів (він соромиться, наприклад, свого батька-відкупника, що наживається на споюванні народу, у той же час він тяготиться своєю людською незначністю). Деяке ускладнення традиційного підходу до пародійного завдання наближає образ З. до пізнішого “бісам” Достоєвського: саме такому типу властив “тривожна й тупа напруга”, воістину собача відданість вождеві (притім що “вождь” відверто нехтує “послідовника”), і, нарешті, загадковий натяк Базарова на те, що “Ситникови нам необхідні” (“Не богам же, справді, горщики обпалювати! “).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Батьки й діти характеристика образа Ситникова