Дія драми відбувається в Німеччині у двадцяті роки XVI в., коли країна була роздроблена на безліч незалежних феодальних князівств, що перебували в постійній ворожнечі один з одним, номінально ж всі вони входили до складу так званої Священної Римської імперії. Це був час бурхливих селянських хвилювань, що ознаменували початок епохи Реформації. Геї фон Берлихинген, сміливий незалежний лицар, не ладить із єпископом Бамбергским.
У трактирі на дорозі він улаштував разом зі своїми людьми засідку й чекає Адельберта Вейслингена, наближеного єпископа,
За старих часів Вейслинген був кращим другом Геца. Разом вони служили пажами при дворі маркграфа, разом брали участь у військових походах. Коли Берлихинген у бої втратив свою праву руку, замість якої тепер у нього залізна, той доглядав за ним
У Якстгаузене Берлихинген намагається залучити Вейслингена на свою сторону, вселяючи йому, що він принижує себе до рівня васала при якімсь “норовливому
При дворі єпископа Бамбергского з нетерпінням чекають Вейслингена, що уже давно повинен був повернутися з резиденції імператора в Аугсбурге, але зброєносець його Франц привозить звістку, що він у себе в маєтку, у Швабии, і не має наміру з’являтися в Бамберге. Знаючи небайдужість Вейслингена до жіновий статі, єпископ посилає до нього Либетраута зі звісткою, що при дворі його чекає недавно овдовіла красуня Адельгейда фон Вальдорф. Вейслинген приїжджає в Бамберг і попадає в любовні мережі підступної й бездушної вдови.
Він порушує слово, дане Гецу, залишається в резиденції єпископа й жениться на Адельгейде.
У будинку Берлихингена гостює його союзник Франц фон Зикинген. Він закоханий у Марію й намагається вмовити її, що важко переживає зраду Адельберта, вийти за нього заміж, зрештою сестра Геца погоджується
До Якстгаузену наближається каральний загін, посланий імператором, щоб взяти в полон Геца. В Аугсбург надійшла скарга від нюрнберзьких купців, що їхніх людей, що верталися із франкфуртской ярмарку, ограбували солдати Берлихингена й Гансу фон Зельбица. Імператор вирішив призвати лицаря до порядку. Зикинген пропонує Гецу допомога своїх рейтерів, але хазяїн Якстгаузена вважає, що розумніше, якщо він до часу буде дотримуватися нейтралітету, тоді він зможе викупити його на випадок чого з в’язниці
Солдати імператора атакують замок, Гец із працею зі своїм невеликим загоном обороняється. Його виручає раптово підоспілий Ганс фон Зельбиц, якого самого ранять у ході бою. Рейтери імператора, що втратили багато людей, відходять за підкріпленням
Під час перепочинку Гец наполягає, щоб Зикинген з Марією обвінчалися й покинули Якстгаузен. Як тільки молода пара їде, Берлихинген наказує закрити ворота й завалити їхніми каменями й колодами. Починається виснажлива облога замка. Невеликий загін, відсутність запасів озброєння й продовольства змушують Геца піти на переговори з рейтерами імператора. Він посилає своєї людини, щоб він домовився про умови здачі міцності.
Парламентер привозить звістку, що людям обіцяна воля, якщо вони добровільно складуть зброю й покинуть замок. Гец погоджується, але, як тільки він із загоном виїжджає з воріт, його вистачають і доставляють у Гельброн, де він стане перед імперськими радниками
Незважаючи ні на що, шляхетний лицар продовжує триматися сміло. Він відмовляється підписати договір про світ з імператором, запропонований йому радниками, тому що вважає, що в ньому несправедливо він названий порушником законів імперії. У цей час його зять Зикинген підходить до Гейльброну, займає місто й звільняє Геца. Щоб довести імператорові свою чесність і відданість, Берлихинген сам присуджує себе до лицарського ув’язнення, відтепер він буде безвиїзно залишатися у своєму замку
У країні починаються селянські хвилювання. Один із загонів селян примушує Геца стати на чолі їх, але той погоджується лише на певних умовах. Селяни повинні відмовитися від безглуздих грабежів і підпалів і дійсно боротися за волю й свої потоптані права. Якщо протягом чотирьох тижнів вони порушать договір, то Берлихинген покине їх. Імператорські війська, на чолі яких коштує комісар Вейслинген, переслідують загін Геца.
Частина селян все-таки не здатна удержатися від мародерства, вони нападають на лицарський замок у Мильтенберге, підпалюють його. Берлихинген уже готовий покинути їх, але пізно, він поранений, залишається один і попадає вплен.
Доля знову перетинає шляхи Вейслингена й Геца. У руках Адельберта життя Берлихингена. До нього в замок із проханням помилувати брата відправляється Марія. Вона знаходить Вейслингена на смертному одрі. Його отруїв зброєносець Франц.
Адельгейда спокусила його, обещав свою любов, якщо він дасть отруту своєму хазяїнові. Сам Франц, не витримавши виду страждань Адальберта, викидається з вікна замка в Майн. Вейслинген розриває на очах Марії смертний вирок Геца й умирає. Судді таємного судилища присуджують Адельгейду до смерті за перелюбства й убивство чоловіка,
У темниці Гейльброна перебуває Берлихинген. З ним його вірна дружина Єлизавета Рани Геца майже зажили, але його душа знемагає від ударів долі, що обрушилися на нього. Він втратив всіх своїх вірних людей, загинув і його молодий зброєносець Георг. Добре ім’я Берлихингена заплямоване зв’язком з бандитами й розбійниками, він позбавлений усього свого майна
Приїжджає Марія, вона повідомляє, що життя Геца поза небезпекою, але її чоловік обложений у своєму замку й князі долають його. Теряющему сили Берлихингену дозволяють прогулятися по саду при в’язниці. Вид неба, сонця, дерев радує його.
Востаннє він насолоджується всім цим і з думкою про волю вмирає. Словами Єлизавети: “Горі потомству, якщо воно тебе не оцінить!” закінчується Драма про ідеального лицаря
Е. А. Коркмазова
(1 votes, average: 5.00 out of 5)