Традиції шанування батьків в українській родині Людина завжди повинна знати, звідки вона пішла в життя. Ніхто не має права бути безбатченком. У світі є батьки і діти. Рід людський складається з поколінь – це велика мудрість нашого буття.
Людина смертна, але безсмертний народ. Його безсмертність – в наступності поколінь. Багатства народної душі зберігаються в пам’яті, в серцях, у вчинках старших – твоїх дідів і батьків.
Шанування старших поколінь та повага до них – закон нашого життя. Поважати старших треба тому, що вони мудріші,
Недарма говорять у народі: який батько, такий і син. Виховання починається саме із сім’ї. Батько – найстарший. Його слово було законом для всіх у родині. Він ніс відповідальність за кожного члена сім’ї.
Мама, матуся, ненька… Це Берегиня роду людського. Вона дала нам життя.
Увесь вік пестить і оберігає нас – своїх дітей. Коли ми виростаємо, то батьки наші не менш хвилюються за нас дорослих, ніж за малих. Бо у дітях – все життя батьків, їхні мрії, сподівання. Обов’язок дітей – платити батькам за їхнє піклування, любов, відданість тим самим: піклуванням, любов’ю, відданістю…
Воля й слово старших – закон для всіх нас.