Я вважаю, що це твердження відображає один з найважливіших законів існування людства, тому не можу з ним не погодитися. Адже батьки – це люди, які дали життя. Без батьків ми ніколи б не зазнали тепла сімейної любові, почуття захищеності.
Батьки – це велике щастя, яке ми не завжди цінуємо, бо воно ж завжди поруч, такі звичні, такі свої. І лише коли бачимо сюжет про сирітські будинки, розуміємо: нам так пощастило, бо ми маємо батьків. І любити й поважати їх – наш обов’язок.
Підтвердженням цієї істини є численні приклади з літератури.
Повага до батьків – головна риса характеру і Наталки з п’єси І. П. Котляревського “Наталка Полтавка”, адже героїня над усе ставить саме повагу до матері, так само як і Маруся з однойменної повісті Г. Ф. Квітки-Основ’яненка.
У житті ми також часто зустрічаємо підтвердження того, що повага до батьків – це
Хоч як це не важко, та не забувають про людяність. Зрозуміло, що й діти їхні так само дбатимуть про них. Це закон нормального життя, закон людяності.
Таким чином, зрозуміло, що й справді поважати батьків – найперший закон природи.