Як розвивались традиції гумористичних творів в українській літературі?

Гумор, іронія та самоіронія є одними з рис українського менталітету. Традиції української гумористичної літератури закладалися ще за дописемних часів вусній народній творчості. Відомі жанри народних усмішок, іронічні народні імені, дотепні прислів’я та приказки. Корифеєм українського гумору вважається Котляревський, який створив блискучий Твір ” Енеїда “. За усіх часів письменники звертались до різних гумористичних жанрів.

Нам відомі комедії І. Карпенка Карого, потужний гуманістичний початок у драмах Миколи Куліша, усмішки

гумориста Остапа Вишні. Сучасні письменники продовжують традицію української гумористичної літератури. Для чого письменники використовують засоби комічного у своїх творах?

Письменники використовують комічний ефект у своїх творах не тільки щоб привернути увагу читачів, зробити твір цікавішим, а й для того, щоб висміяти несправедливі вчинки людей, їхні вади, вкласти у свої тексти повчання, виховати та виправити читачів, змусити їх замислитись над собою та життям. За словом одного відомого мислителя, “те, що одного разу стало смішним, більш не може бути небезпечним”. Гумор в літературі виявляється в різних

формах: від іронії до гротеску. Іронія – найм’якша форма. Існують поняття іронії, сатири, сарказму.

В. Самійленко у своїх творах звертається до найголовніших тем життя народу: Теми патріотизму, державності, історичних подій, мови. Серед його віршів не тільки сатиричні. Коли ж письменник звертається до прийому сатири, він в жодному разі не зменшує серйозність важливої проблеми, навпаки, письменник ставить її більш гостро. Одним із засобів створення комічного ефекту є певна “невідповідність” між тим, що має бути і тим, що є. На цьому прийомі побудовано більшість анекдотів: несподіване закінчення, тобто неочікуване, не таке, яке мало б бути, робить анекдот смішним.

Невідповідність між початком кожної строфи та і закінченням створює комічний ефект у цій поезії. Твір “Ельдорадо” описує тоталітарну систему у сатиричному ключі, автор доводить антигуманність такого устрою.

Головну думку поезії “Патріоти” можна сформулювати афористично: “слова не повинні розходитись з ділом”. Справжній патріотизм полягає не в пишних фразах, а в ширій небайдужості до долі країни та діях, спрямованих на те, щоб зробити цю долю кращою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Як розвивались традиції гумористичних творів в українській літературі?