Художня Література періоду Великої Вітчизняної війни має ряд характерних рис. Головні її особливості – патріотичний пафос і установка на загальну доступність. Яскравим прикладом такого художнього твору по праву вважається поема Олександра Трифоновича Твардовського “Василь Тьоркін”.
Перший розділ поеми були опублікований у фронтовій печаті у 1942 році. Автор вдало назвав свій добуток “книгою про бійця, без початку, без кінця”. Кожна наступна глава поеми являла собою опис одного фронтового епізоду.
Художнє завдання, що
Тьоркін – втілення російського характеру. Він не виділяється ні значними розумовими здатностями, ні зовнішньою досконалістю: “Скажемо відверто: Просто хлопець сам собою Він звичайний”. Однак Тьоркіна бійці вважають своїм хлопцем і радуються, що
У главі “Два солдати” на питання старого, чи вдасться побити ворога, Тьоркін відповідає: “Поб’ємо, батько”. Основними рисами характеру Василя Тьоркіна можна вважати скромність і простоту. Він переконаний, що щирий героїзм полягає не в красі пози.
Тьоркін думає, що на його місці кожний російський солдат поступив би точно так само. Необхідно звернути увагу і на відношення Тьоркіна до смерті, що небайдуже в бойових умовах:
Ні, товариш, зло і гордо, Як закон велить бійцеві, Смерть зустрічай віч-на-віч І хоча б плюнь їй у морду…
Нерідко доводиться героєві поеми зіштовхуватися зі смертю. Однак життєрадісність і природний гумор допомагають йому впоратися зі страхом, перемагаючи в такий спосіб саму смерть. Тьоркін постійно ризикує власним життям.
Наприклад, він у крижаній воді переправляється через ріку налагоджувати зв’язок, забезпечуючи успішний результат. Замерзлому Тьоркіну надають медичну допомогу, він жартує:
Розтирали, розтирали… Раптом він мовить, як у сні: Доктор, доктор, а чи не можна Зсередини погрітися мені?
Тьоркін готовий плисти назад, проявляючи тим самим незвичайну волю і мужність. Поема “Василь Тьоркін” може вважатися одним з істинно народних добутків. Цікаво, що багато рядків з поеми перекочували в усне народне мовлення або ж стали популярними віршованими афоризмами. Можна привести ряд прикладів: “Смертний бій не заради слави – заради життя на землі”, “Сорок душ – одна душа”, “Переправа, переправа – беріг лівий, беріг правий” і багато інших. Василь Тьоркін – майстер на всі руки.
У суворих військових умовах він не втратив смак до мирної праці: вміє й полагодити годинники, і нагострити стару пилку. Крім того, Тьоркін майстер грати на гармоніці, він розважає товаришів по зброї, безкорисливо дарує їм хвилини радості.
Хто ж він – Василь Тьоркін? Словом, Тьоркін, той, котрий На війні лихий солдат, На гулянці гість не зайвий, На роботі – хоч куди.
Прототипом Василя Тьоркіна став весь народ, що бореться. Сьогодні з впевненістю можна сказати, що поема “Василь Тьоркін” залишається одним з найбільш улюблених добутків про другу світову війну.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)