Художня література периода Великої Вітчизняної війни має ряд характерних рис. Главние її особливості – патриотический пафос і установка на загальну доступність. Яскравим прикладом такого художнього твору по праву вважається поема Олександра Трифоновича Твардовского “Васілий Теркин”.
Першого розділу поеми були опубликовани у фронтовій печатці в 1942 році. Автор вдало назвав свій добуток “книгою про бійця, без початку, без кінця”. Кожна сле глава, щодме, поеми являла собою опис одного фронтового епізоду.
Художнє завдання,
Теркин – втілення російського характера.
Він не виділяється ні значительними розумовими здатностями, ні зовнішньою досконалістю: Скажемоткровенно: Простопареньсамсобой Онобикновенний. Однак Теркина бійці вважають своїм хлопцем і радуються,
У главі “Два солдати” на питання старого, чи вдасться побити ворога, Теркин відповідає: “Поб’ємо, батько”.
Основними рисами характеру Васілия Теркина можна вважати скромность і простоту. Він переконаний, що щирий героїзм полягає не в красі пози. Теркин думає, що на його місці кожний російський солдат надійшов би точно так само.
Не обходимо звернути увагу й на отношение Теркина до смерті, що небезразособисто в бойових умовах: Ні, товариш, злоигордо, Какзаконвелитбойцу, Смертьвстречайлицомклицу Ихотябиплюньейвморду, Есливсепришлокконцу. Нерідко доводиться героєві поеми зіштовхуватися зі смертю.
Однак життєрадісність і природний гумор допомагають йому впоратися зі страхом, перемагаючи в такий спосіб саму смерть. Теркин постійно ризикує власним життям. Наприклад, він у крижаній воді переправляється через ріку налагоджувати зв’язок, обеспечивая успішний результат.
Змерзнувшему Теркину роблять медицинскую допомогу, він жартує: Розтирали, розтирали…
Вдругонмолвит, каквосне: – Доктор, доктор, анельзяли Изнутрипогретьсямне? Теркин готовий плисти назад, проявляючи тим самим незвичайну волю й мужество. Поема “Василь Теркин” может уважатися одним з істинно нарідних добутків.
Цікаво, що багато рядків з поеми передочевали в усне народне мовлення або ж стали популярними стихотворнимі афоризмами. Можна привести ряд прикладів: “Смертний бій не ради слави – заради життя на землі”, “Сорок душ – одна душа”, “Періправа, переправа – беріг лівий, беріг правий” і багато хто інші. Василь Теркин – майстер на всі руки.
У суворих військових умовах він не втратив смак до мирної праці: уміє й полагодити годинники, і нагострити стару пилку.
Крім того, Теркин мастер грати на гармоніці, він развлекает товаришів по зброї, бескористно дарує їм мінути радості. Хто ж він – Василь Теркин? Словом, Теркин, той, котрий Навойнелихойсолдат, Нагулянкегостьнелишний, Наработе-Хотькуда.
Прототипом Василя Теркина став весь народ, що бореться. Сьогодні із упевненістю можна сказати, що поема “Василь Теркин” залишається одним з найбільш улюблених произведень про другу світову війну