Тетяна Борисовна – жінка років 50-ти, з більшими сірими витрішкуватими очима, рум’яними щоками й подвійним підборіддям, особа її дихає пещенням. Овдовівши, вона оселилася безвиїзно у своєму маленькому маєтку. Народилася вона в бідній сім’ї й не одержала ніякого виховання.
Незважаючи на це, вона не заражена звичайними недугами дрібнопомісної барині. Тетяна Борисовна вільно себе тримає, почуває й мислить. Із сусідами вона мало знається й приймає в себе тільки молодь. У її невеликих комнатках людині добре, тепло.
Ніхто не вміє так
Прислугу вона тримає невелику. Будинком у неї завідує ключниця Гафія, що була її нянька, найдобріша, слізлива й беззуба істота. Посада камердинера й дворецького займає 70-літній Полікарп, відставний скрипаль, дивак і начитана людина, особистий ворог Наполеона й жагучий мисливець до солов’їв.
У допомогу Полікарпові виділений його ж онук Вася, у якому він ретельно виховує ненависть Кнаполеону.
З поміщицями Тетяна Борисовна мало водиться – вона не вміє їх займати й засипає під шум розмов. Сестра її молодого приятеля, стара діва, істота найдобріше, але натягнут і захоплене,
Років 8 тому назад проживав у Тетяни Борисовни її племінник Андрюша, хлопчик років 12-ти, круглий сирота. У нього були більші, світлі, вологі очі, маленький ротик, правильний ніс і прекрасне піднесене чоло. Він говорив солодким голосом і тримався вкрадливо й тихо. Із самого раннього років Андрюша відчув полювання до малювання.
Великої любові Тетяна Борисовна до Андрюше не почувала – їй не подобалася підлесливість племінника. Поступово вона починала замислюватися про Майбутнє хлопчика
Один раз до неї заїхав Петро Михайлич Беневоленский, що палав безкорисливою пристрастю до мистецтва, анічогісінько в ньому не розуміючи. Беневоленский подивився малюнки Андрюши, і визнав у ньому видатний талант. У той же день він запропонував Тетяні Борисовне відвезти Андрюшу в Петербург і дати йому художнє утворення. Через два дні вони виїхали
З кожним роком Андрюша писав тітці усе рідше. Один раз Тетяна Борисовна одержала від племінника записочку із проханням вислати грошей. Через місяць він зажадав ще, потім попросив втретє.
Цього разу Тетяна Борисовна відмовила, і Андрюша приїхав у гості “для виправлення здоров’я”. Ніжний Андрюша перетворився в Андрія Івановича Беловзорова, плечистого, товстого малого із широкою червоною особою й жирними кучерявенькими волоссями. Охайність і сором’язливість колишнього років замінили нестерпна неохайність і зухвалість
Загостился Андрій у тіточки. Дні він проводив, завиваючи романси й акомпануючи собі одним пальцем на фортепьяно. За рік він став поперек себе ширше, тітка в ньому душі не сподівається, а околишні дівиці в нього закохуються.
Багато колишніх знайомих перестало їздити до Тетяни Борисовне.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)