Нащадка стародавнього аристократичного роду Вільяма Леграна переслідують невдачі, він втрачає все своє багатство й упадає в убогість. Щоб уникнути глузувань і принижень, Легран залишає Новий Орлеан, місто своїх предків, і поселяється на пустельному острівці поблизу атлантичного узбережжя. У заростях миртового гаю Легран споруджує собі хатину, де й живе зі старим слугою-негром Юпітером і величезним ньюфаундлендом. Отшельничество Вільяма скрашують книги й прогулянки по березі моря, під час яких він задовольняє свою пристрасть ентомолога:
Оповідач частенько відвідує свого друга в його скромному житлі. В один з таких приходів Аегран і негр навперебій розповідають про останній видобуток – золотому жуку, якого їм удалося днями піймати. Розпитуючи про подробиці, Оповідач зауважує, що Легран сприймає цю знахідку як щаслива ознака – його не залишає думка про раптове й швидке багатство. Юпітер турбується, чи не занедужав хазяїн: за його словами, Легран увесь час щось уважає й надовго зникає з будинку
Через якийсь час Оповідач одержує від Леграна записку із проханням відвідати його по якійсь
Оповідач дивується: жук дійсно гарний – це невідомий дотоле науці екземпляр, але при чому отут золото? Легран пропонує всім відразу відправитися в шлях – на материк, у гори – наприкінці експедиції вони зрозуміють, що він має на увазі. Похід займе не так вуж багато часу, запевняє Легран: до заходу сонця вони повернуться
Біля чотирьох годин компанія відправляється в шлях. Юпітер несе косу й лопату, Легран – жука, прив’язаного до кінця шнура. Оповідач, бачачи в цьому явний доказ божевілля друга, із праць утримується від сліз.
Дійшовши до мису, вони сідають у ялик і переправляються на материк; там, піднявшись на високий берег, ідуть біля двох годин по пустельному, що поросли ожиною плато, поки вдалині не показується тюльпановое дерево незвичайної висоти. Юпітер викашивает до дерева стежку, а потім піднімається на нього, прихопивши із собою за наказом Леграна жука. Чи треба говорити, що й слузі, і другові такий наказ здається маренням божевільного
Зверху доноситься переляканий лемент негра: він побачив прибитий до сука череп. Ця звістка приводить Леграна в незрозумілий захват, і він віддає ще одне, не менш дивний наказ – пропустити жука через ліву очницю черепа. Юпітер, не бажаючи суперечити хазяїнові, що втратив розум,, виконує й це. Забивши кілочок точно там, куди опустився жук, Легран починає в цьому місці копати;
Друг приєднується до нього, думаючи, що Легран заразився звичайної на Півдні манією кладокопательства. Він, однак, вирішує й далі не суперечити безумцеві й взяти участь у пошуках скарбу, щоб наочним образом переконати фантазера в безпідставності його задуму
Вони трудяться вже години півтора, коли їх перериває розпачливий гавкіт ньюфаундленда. Пес рветься в яму, а зстрибнувши туди, миттю відриває два людських кістяки. Два удари лопатою – і компаньйони бачать кілька золотих монет і залізне кільце, що стирчить із землі.
Робота після цього йде швидше, і незабаром стає зрозуміло, що кільце прикріплене до кришки прекрасно збереженої дерев’яної скрині. У скриніі, що тремтячими руками відкривають шукачі скарбів, перебуває теперішній скарб – купи золота й дорогоцінних каменів
Дорога назад з важкою скринею був нелегким. Коли приятелі вже будинку уважно розглядають і сортують скарбу, то по самій скромній оцінці вміст скрині тягне на півтора мільйона доларів. Нарешті, бачачи, що Друг згоряє від цікавості, Легран приймається за оповідання…
Коли Легран піймав жука, той його вкусив. Неподалік з піску стирчить якийсь папірець, і Юпітер, підібравши її, передає хазяїнові, що загортає в неї жука. Удома Легран звертає увагу на те, що знайдений папір – це пергамент, а коли під впливом тепла на ньому проступає зображення черепа, прогріває його далі. Незабаром поруч із черепом з’являється зображення цапеняти.
Після цього в Леграна вже не залишається сумнівів у тім, що скарб закопав знаменитий пірат Кидд (“кид” – “цапеня” по-англійському). Він не раз чув переказу про скарби, заритих Киддом і його спільниками на атлантичному узбережжі. Легран продовжує нагрівати пергамент, поки на ньому не виступають цифри – піратський шифр, що після довгої розумової роботи Леграну вдається розгадатися
Остаточний текст залишається загадковим: “Гарне скло в трактирі єпископа на чортовому стільці двадцять один градус і тринадцять хвилин північно-північно-схід головний сук сьома галузь східна сторона стріляй з лівого ока мертвої голови пряма від дерева через постріл на п’ятдесят футів”.
Розпитавши місцевих старожилів, Легран довідається, що “трактир єпископа” і “чортовий стілець” – назви певних скель і стрімчаків. “Гарне скло” – кінцевий ж бінокль. Обдивляючись у зазначеному напрямку місцевість, Легран бачить тюльпановое дерево й не сумнівається, що, забравшись на нього. Юпітер виявить там череп. “А навіщо треба було опускати саме жука?” – дивується Оповідач. “Ваші натяки на те, що я сам не свій, розсердили мене, і я вирішив відплатити вам маленькою містифікацією”, – відповідає Легран.
В. И. Бернацкая
(2 votes, average: 3.50 out of 5)