Це український письменник, пеедовсім український у своїх пейзажах, у своєму лукавому й добродушному гуморі, у своїй далеко не добродушній сатирі, у своїй ласкавій і соромливо-ніжній ліриці”, – згадував про Остапа Вишню його друг Максим Рильський. Саме таким ми бачимо Остапа Вишню в його “Мисливських усмішках”. З великим відчуттям відповідальності письменник стає на захист природи. Остап Вишня всією душею з ніжністю і теплом любив природу, її красу. Усе для нього було рідним, своїм: птахи і тварини, ліси, гаї, дерева, листя, трави.
Остап
Його мисливські усмішки більше схожі на вірші у прозі. Вони поетичні, ласкаві, ліричні. Хоч і сміх раз у раз поблискує у цих своєрідних творах. Як наймилішим створінням на землі захоплюється автор природою. Вона одухотворена,
Вона – найбільша таємниця Всесвіту. Настрої то радісні, то журливі виринають на сторінках, коли письменник торкається їх своїм пензлем-словом. І не просто пейзажі вимальовує цим пензлем наш художник, а ліричні малюнки, сповнені чогось нового, свіжого. “А навкруги казкові шати – сніговим шаром уквітчані віти дерев, а пеньки з височенними на них сліпучо-білими шапками, мов зустрічають вас страховинні бояри у фантастичних володіннях царя Берендея”. Та й оповідач “Мисливських усмішок” – ліричний герой – людина дотепна, життєрадісна, завжди сяє оптимізмом, натхненням. Для нього тварини і птахи – любі істоти, він називає їх ласкаво: “чудеса пташка”, “мініатюрна курочка”, “перепелята, отакусінькі”. Усю свою світлу душу Остап Вишня вкладає у ці слова ліричного героя. І жодного заклику чи гасла про любов до природи чи потреби і її збереженні!
Жодної прямолінійності. Вона і не потрібна там, де є такі описи природи, характери тварин (так, саме характером відрізняються Вишневі маленькі друзі), ліричні відступи. І як нам не зрозуміти Остапа Вишню, в якого за словами М. Рильського, “в душі поезія цвіла”, як нам не відчути той заклик і заповіт – берегти природу! Тож торкнімося душі природи і станьмо справжніми її друзями, як того хотів “друг природи й праці, грізний ворог нечисті і зла” – Остап Вишня.