Більшість відомих українських письменників можна легко відрізнити за індивідуальністю стилю, майже кожен з них має своє творче “обличчя”. Має свій стиль та своє “обличчя” відомий український гуморист Павло Михайлович Губенко, більше відомий нашим співвітчизникам як Остап Вишня. Більшість наших співвітчизників, які добре розуміються на літературі, коли чують такі назви, як “Зенітка” і “Мисливські усмішки”, одразу ж посміхаються й самі. Інакше просто не може бути, тому що Остап Вишня був справжнім майстром гумору, або
Своїми гумористичними творами письменник намагався відкрити читачам очі на ті негативні явища, які оточували їх у тогочасному суспільстві, явища, які наносили шкоду прогресу та стримували його у різних сферах.
Остап Вишня у своїх творах не тільки викривав суспільні негативні явища, а й підіймав тему нескореності та мужності українського народу під час Великої Вітчизняної війни та з повагою висвітлював патріотичні почуття наших співвітчизників. Деякий час письменник був захоплений героїкою відбудови народного господарства і змальовував трудові будні українського народу,
У творчості Остапа Вишні можна знайти твори самих різних сатиричних і гумористичних жанрів. Це памфлети і фейлетони, жарти і гуморески, п’єси і нариси, мисливські та художні сатиричні оповідання, а також гумористичні оповідання для дітей. Улюбленими прийомами письменника у цих творах є розповідь від першої особи, композиційне використання снів, персоніфікація та контрастне порівняння. Остап Вишня щедрий на приховану іронію, гіперболу, гротеск та саркастичний їдкий сміх.
Добре розуміючи народну поетичну стихію, навчаючись у М. Гоголя та І. Котляревського, глибоко поважаючи творчість В. Стефаника і А. Чехова, схиляючись перед генієм В. Бєлінського і О. Пушкіна, використовуючи у своїх творах велику спадщину Т. Шевченко і М. Салтикова-Щедріна, видатний український письменник, сатирик і гуморист Остап Вишня, став творцем унікального гумористичного жанру – так званої вишневої усмішки – веселої та дотепної.
Остап Вишня завжди був великим оптимістом і життєлюбом. Він у найскладніших умовах ніколи не втрачав віри в людину, в красу її душі, в творчий характер звичайного українця. Письменних дуже любив природу, шанував оточуючий світ і знав, а що найголовніше, добре відчував народний гумор і його гостроту. Павло Михайлович був завзятим мисливцем, щирим другом і незрівняним оповідачем.
Досить згадати його “Мисливські усмішки”, які й досі приносять стільки насолоди читачам. Звертаючись до цього твору, можна відчути і “ніжний шелест очеретів”, і “загадковий тихий плескіт на озері”, і те, як “серце відгукується трепетним стуком…”. Ну що це, як не музика слів, яка зачаровує серце, від якої відкривається новий широкий світ, де ще стільки незвичайного і невідомого.
У творах Остапа Вишні все сміється, живе повним життям, радіє і наповнюється неповторними звуками. Весело співають струмочки, лагідно усміхається сонечко, шлють щирі привіти пташки, обнімаються гілками-руками дуби і таке інше. Все це і становить індивідуальний образ письменника та “обличчя” його творчості.
У вмінні зрозуміти і розкрити оточуючий світ, у любові до рідної природи й криється привабливість і незабутній аромат “Мисливських усмішок” Остапа Вишні, до яких входить і усмішка “Сом”. У цьому творі письменник з великим захопленням описує природу рідного краю, річку Оскіл, диких каченят на повільних хвилях цієї річки: “Заплава річки Оскіл, де він у цьому місці розбивається на кілька нешироких рукавів, заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густою, зеленою, соковитою травою. Як увійдеш, картуза не видно!
Шумить заплава в травні і в червні…”.
З гумором Остап Вишня розповідає неймовірні бувальщини про сомів, про їх звички, про дивовижні пригоди, які трапляються з рибалками. І хоча в цих пригодах чимало, м’яко кажучи, перебільшень, це не заважає читачеві весело сміятися і дивуватися красі і багатству нашої рідної природи: “Цікава риба сом! При царському режимі, як свідчать дореволюційні рибалки-письменники, сом важив до 400 кілограмів, ковтав собак і ведмедів. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну і буде ковтати симентальських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави…”.
У цій усмішці акварельний український краєвид змінюється майстерним діалогом, влучні деталі якого супроводжують репліки, описи фантастичних і комічних ситуацій. І скрізь є “всюдисущий автор” – іронічний, усміхнений, проникливий. А щирий захват красою рідної природи, неприхована закоханість красою рідного краю, відчуття казки з дитинства, святковості, тонкий гумор, притаманні Остапу Вишні, в черговий раз доводять нам, що без гумору та розуміння краси оточуючого світу життя людини ні в якому разі не буде щасливим та повноцінним.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)