Вірш Тараса Шевченка під назвою “Думка” починається зі слів “Тече вода в синє море”. Що малося на увазі найбільш видатним українським поетом, коли він писав ці рядки? Думається, що зрозуміти це досконало цілком можливо, якщо прочитати решту тексту вірша і ретельно проаналізувати його зміст.
Взагалі, аналіз творчості Шевченка є дуже необхідним, тому що вона містить велику мудрість видатного українця, яка може стати корисною для будь-якого з нас.
У даному вірші розповідається про те, що козак пішов на чужину. Він залишив позаду
У вірші розповідається, що на чужині дуже складно жити – ти нікому не цікавий, іноді навіть душевно поговорити нема з ким. Козак розраховував знайти на чужині краще життя, зустріти свою долю, покращити майбутнє. Але, здається, у нього зовсім нічого не вийшло – він залишився фактично сам і нікому не потрібний.
Пройшло вже досить багато часу з тих пір, як він залишив будинок, а тому повернутися на батьківщину вже не можна – шляхи биті заросли
Проблема залишення свого будинку в пошуках кращого життя завжди була актуальна для людей. Людина влаштована так, що вона завжди шукає кращого і ні за що не погоджується на гірше. Ми хочемо туди, де нам буде комфортніше і зручніше жити. Але часом людина допускає помилки, йде з рідного дому, але так нікуди і не приходить, тобто, не знаходить кращого життя. І саме в такий момент вона починає замислюватися про те, а чи варто було воно того. Бути може, було б краще залишатися завжди вдома, з тими людьми, які тебе люблять і завжди підтримають, нададуть потрібну допомогу і зможуть хоча б поговорити по душах.
Втім, такі помилки дуже часто бувають непоправними, і можливості повернутися у людини вже немає. Саме в такі моменти вона стикається з болем і сумом.
У вірші Тараса Шевченка “Думка” розглянута важка доля українського козака. У пошуках кращого життя він вирушає на чужину, залишаючи так багато близького серцю позаду і в минулому. Але там він не знаходить щастя, а тому сумує і навіть плаче, дивлячись на журавлів і на воду.
У нього немає шансу повернутися назад.