З найдавніших часів вода вважається джерелом усякого життя. Поклоняючись живій природі, давні українці з особливою пошаною ставилися до води. Тому здавна охороняли та прикрашали джерела і криниці, наділяючи їх цілющими й магічними властивостями.
Вважали, що велику чудодійну силу має непочата вода з криниці. її дівчата використовували для чарів і різного роду святкових обрядів. У ній купали немовлят. Нею користувалися, щоб зняти зурочення або вилікувати хворобу.
Особливо цілющою вважали йорданську воду (освячену на Водохреща). Нею
Важливість цієї чарівної рідини важко переоцінити, звідси й культ води. Вода вважається в народі святою, але не будь-яка: святою вважається тільки “непочата” вода, тобто не “забруднена” якимось дотиком, або освячена спеціальним обрядом. У наших обрядових піснях вимагається, щоб воду для ритуального вжитку брати неодмінно з трьох, або семи (святі числа) криниць.
Ще й досі зберігся подекуди цікавий обряд свячення води: беруть воду в такому місці, де сходяться три води, проливають потім ту воду через полум’я, підставляючи
Як купають хвору дитину, то вода мусить бути взята при сонці, у вечір до захід сонця, бо як нема сонця, то вода нечиста, і може це дитині зашкодити. Як несуть воду на купіль, не можна ні з ким говорити.
Як принесеться вода в хату, то має бути вогонь у печі, і кидають тоді один вуглик жару у воду. Тоді кажуть: “Благословіть воду!” Хатні відповідають: “Вже благословенна вогнем, най її й Бог благословить!”
Особливою є вода, освячена на Водохрище. Цю воду тримають у хаті весь рік, уживаючи її задля лікування найрізноманітніших хвороб. Кроплять нею всю господу й худобу. Кроплять. свяченою водою й самих себе, якщо збираються кудись у дорогу тощо.
Літом кроплять бджоли, щоб велися. Нею вмиваються дівчата, аби бути гарними з обличчя.
Найчастіше вода виступає як символ парування, розмножування. Так, існує обряд спільного вмивання молодих на весіллі: ідуть до криниці, ставлять молодих перед нею та покривають їм голови рушником. Не скидаючи рушника, вони мусять умитися, втертися тим самим рушником і тоді вже верталися додому.
Подекуди молода йде по воду до криниці й – вут водою, нею набраною, свахи та бояри обливають одне одного. Або ж молода набирає води, іде до оселі свого нареченого та кропить нею своє нове обійстя, а жінки співають:
Кропи, невістко, кропи! Де крапля води впаде, Там стадо волів стане.
..
Вода також завжди була символом чистоти. Тому надзвичайно великим гріхом є плювати у воду. Вважається, що вона відмовляється приймати в себе щось нечисте. Звідси й звичай топити відьом або виявляти злочинця: обвинуваченого кидали у воду, і якщо він топився, то його вважали невинним, а коли залишався на поверхні, то був винен.
На цьому ж віруванні збудовано й прокляття: “Вода б його не протанула!”, тобто: щоб його, як великого злочинця, і вода до себе не прийняла.
Чиста вода є магічним засобом для очищення людей як фізичного, так і морального. Але це ще й засіб зцілення. Батько, благословляючи молоду, вживав звичайної формули: “Будь здорова, як вода, будь весела, як весна, будь багата, як осінь, будь родюча, як земля”.
На родинах баба, вклоняючись усім і випиваючи, говорила: “Посилай же, Боже матері здоров’я, а новонародженому – щоб був багатий, як земля, а дужий, як вода”.
Вода – це й символ руху: “Бодай він не мав пристановища, як та вода!” Тому часом і викликає вона острах, уособ-
Люючи небезпеку: “Не вір воді, не втопишся!”, “Не лізь у воду, не знаючи броду! о тощо.
Особливо небезпечна швидка вода, звідси й вислів “Пустився на бистру воду”, себто пішов на якусь непевну, ризи ковану, справу.
Вода – це й уособлення міцності, всесильності: “Яка вода м’яка, а, камінь зглодже”, “Тиха вода береги ломить, а бистра тамує”; це й символ часу: “Іде, як вода по каменю”, “Ще багато води упливе, доки те буде”, “Вчорашньої води не доженеш”, “Час, як вода, спливає”.
Отже, вода й убереже тебе, але й не пошкодує, коли і ти до світу нещадний.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)