“Трагічне безсмертя людини та її нездоланність за твором “Старий і море”

У складних життєвих обставинах, коли на кону стоїть честь, гідність, а іноді і життя, людина здатна на найсміливіші і найвідчайдушніші вчинки, щоб довести самій собі і оточуючим щось дуже важливе. У таких ситуаціях людина готова ризикнути власним життям і свободою, готова довести свій організм до страшної знемоги аби домогтися того, чого вона бажає. Один з таких прикладів розповідається в повісті Ернста Хемінгуея “Старий і море”.

Головний герой цієї повісті, старий по імені Сантьяго, до своїх років вже дійсно виглядав старим. Він був

покритий зморшками, він був худий і покритий відразливими погляд плямами. Але його турбувала не його неприємна зовнішність, а скоріше невдачі в тій справі, якій він присвячує все своє життя. Протягом величезної кількості часу він виходив у море, але не сподобився зловити жодної риби. Він став справжнім невдахою у своїй справі, саме з цієї причини навіть його власний учень став ловити рибу набагато краще і вміло.

Старий був досить бідним, а тому відсутність улову означала, що йому тепер доведеться задовольнятися самою скромною трапезою і на всьому економити. Але одного разу в його житті стався перелом. Після виходу

в море на гачок вудки старого попалася рибина просто величезних розмірів.

Сантьяго ніяк не міг її зупинити, вона рухалася вперед і тягнула за собою човен. Але старий все ще зберігав велику силу в руках, а тому міг не відпускати рибу. Він не хотів їй поступатися, він хотів проявити свою нездоланність і довести самому собі, що він здатний впоратися з цією величезною рибиною. Його боротьба з рибою закінчилася перемогою, але остаточного успіху це так і не принесло, адже убита гарпуном рибина стікала кров’ю і привертала до себе акул.

Зрештою, коли Сантьяго причалив до берега, від рибини залишився один лише скелет, все інше було з’їдено акулами.

Рибак Сантьяго продемонстрував свою нездоланність і безсмертя тоді, коли, здавалося б, він вже не зможе вижити. Рибу утягнула його човен занадто далеко, фізично вимотала його і поставила на межу втрати свідомості, а значить, і подальшої смерті. Сантьяго зміг перемогти, але підсумковий результат все-таки став дуже трагічним.

Повністю заслужений ним видобуток, трофей дивовижних розмірів, який міг би принести йому справжню славу, був повністю з’їдений акулами, від нього залишився лише один скелет. Людина дійсно сильна, але природна стихія занадто складна і непередбачувана. Якщо мова про одну людину, то зі стихією годі й намагатися боротися, адже, швидше за все, людину чекає трагічна поразка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Трагічне безсмертя людини та її нездоланність за твором “Старий і море”