Тавтологія (грецьк. tаutos – те саме і logos – слово) – спеціальне або непередбачене повторення тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів. Т. як стилістичний засіб увиразнення належить до стилістики, як спосіб організації віршованого мовлення – до віршування, як прояв мовленнєвої неохайності – до культури мовлення. Як риторична, стилістична фігура Т. спостерігається в художній літературі, публіцистиці, ораторському мистецтві, фольклорі. Т. затримує увагу на сказаному, увиразнює його, посилює емоційність і ритмічність
Франко). Найчастіше Т. є повторенням тієї ж чи різних форм одного і того ж слова або поєднанням спільнокореневих слів: “на війні, як на війні”; “дружба дружбою, а служба службою”; “Богові – Боже, кесарю – кесареве”. Складніша форма Т. – повторення вже вираженого змісту.
В таких випадках поєднуються синоніми та синонімічні утворення: “плакати-ридати”, “жили були”, “часто-густо”. За принципом Т. побудовані складні лексеми типу “волю-неволю”, “старий-престарий”.
Такі недоліки, що є наслідком неохайного ставлення до добору слів або нерозуміння їх значення, трапляються здебільшого в усному мовленні.