Сублімація (лат. sublimo – звеличую, підношу) – перенесення творчої енергії із соціально та культурно осуджуваних теренів (зокрема, сороміцьких) на вищі, піднесені. Одними з перших зауважили цю проблематику німецькі письменники-романтики (Новаліс) та філософи (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше). На початку XX ст. поняття “С.” досить широко використовувалось у теорії психоаналізу. За його допомогою З. Фрейд намагався пояснити процес переорієнтації сексуальних потягів (лібідо) з нижчих, психічних функцій на соціально сприйнятні, морально підтримувані,
Хоч психоаналітич-на концепція розрядження енергії інстинктів у неінстинктивних формах поведінки пізніше зазнала певної модернізації, зокрема у працях німецького філософа М. Шелера, котрий вбачав у всіх формах організації природи схильність до О, вона й надалі зосереджувалася на висвітленні взаємин між біологічними та соціальними сферами, між особистістю та суспільством, врешті, на розкритті культурно-історичних реалій, специфіки художнього чину.