Дія в повісті відбувається в останні місяці війни. Це історія людини, що не витримав важких військових випробувань, порушив свій борг – виявився дезертиром. Андрій Гуськов жив у Сибіру, його село Атамановка перебувала на Ангарі, у глухих тайгових місцях. За чотири роки до війни Андрій женився. Жили вони із дружиною Настеной, як всі, у звичайних працях і турботах, хотіли мати дитини Потім почалася війна й Андрій пішов на фронт.
Гуськов пройшов всю війну, а незадовго до її закінчення був поранений і виявився в госпіталі порівняно недалеко
Поки він був на фронті, усе було начебто б нічого, але в госпіталі він відчув наростаючий страх за своє життя. Одержавши наказ повернутися на фронт, він вирішує з’їздити додому, схотілося побачити матір і батька, повиниться перед дружиною за те, що часто кривдив неї, сподіваючись, що спереду – довге життя й усе можна буде виправити А там -; будь що буде. Однак Андрію не вдається швидко доїхати до Атамановки, і самовільна отлучка переростає в дезертирство, а за це, за словами самого Андрія, потрібно розстрілювати, пожвавлювати й знову розстрілювати.
Так починається головна трагедія, зображена
Гуськов таємно зустрічається з Настеной і вмовляє її допомогти йому відсидітися в лісі. Настена любить чоловіка й тайкома допомагає йому: те сальця привезе, то мучици, те пороху… І тим прирікає себе на болісне існування, на життя, повну страждань, роздирань і сорому за свій обман. Адже вона перебуває серед односільчан, разом з якими ділить труднощі військового лихоліття Таємні побачення в лісі відчужують Андрія й Настену від загального життя.
Єдина їхня радість – любов, що спалахує з новою силою. Але тепер вона загрожує нещастям. Підозріло косяться на невістку батьки Андрія.
Як їм пояснити, що в неї буде дитина?
Що сказати сусідам? Поява дитини, про яке вона так довго мріяла, не сховаєш і не поясниш Треба знову брехати, а це соромно й страшно, і совість мучить усе сильніше. Поступово егоїстичний страх за власне життя руйнує душу Гуськова, робить його жорстоким, себелюбним, замкнутим.
У селі довідаються про появу Андрія, його шукають.
Уночі, відправившись на човні до чоловіка, Настена чує за собою пожену, не витримує щиросердечних страждань і кидається Вангару.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)