Скорочено Хамелеон Чехова А. П

“Через базарну площу йде поліцейський наглядач Очумелов у новій шинелі й з вузликом у руці. За ним крокує рудий городовий з решетом, доверху наповненим конфіскованим агрусом. Навкруги тиша…

На площі ні душі… Відкриті двері крамниць і шинків дивляться на світло божий унило, як голодні пащі; біля них немає навіть злиденних”.

Чутний шум. Очумелов бачить: людина в ситцевій крохмальній сорочці женеться за собакою. Поступово біля дров’яного складу збирається юрба людей.

Людина пред’являє Очумелову укушенний палець.

“У

центрі юрби, розчепіривши передні ноги й тремтячи всім тілом, сидить на землі сам винуватець скандалу – біле хортеня з гострою мордою й жовтою плямою на спині. У сльозавих очах його вираження туги й жаху”. Виявилося, що собака вкусив Хрюкина ні з того ні із сього.

Тепер він хоче, щоб хто-небудь за це заплатив. Очумелов обіцяє розібратися й з’ясовує, що цей собака належить генералові Жигалову.

В Очумелова негайно пропадає всяке бажання розбиратися Але отут хтось заявляє, що все-таки цей собака не може бути генеральської. “Ти, Хрюкин, постраждав і справи цього так не залишай… Потрібно провчити!”

– говорить Очумелов. И знову хтось із юрби говорить, що собака може бути генеральської.

“Собака – ніжна тварина… А ти, дурень, опусти руку! Нема чого свій дурний палець виставляти!

Сам винуватий!..

– відповідає на це Очумелов” . Зрештою кухар генерала проясняє ситуацію: собака належить генеральському братові. “Скучили по братику… А я адже й не знав!

Так це ихняя собачка? Дуже радий… Візьми її…

Собачка нічого собі…

Шустра така… Цап цього за палець! Ха-ха-Ха…

Ну, чого тремтиш? Ррр… Рр…

Гнівається, шельма… цуцик етакий…” – говорить задоволений Очумелов. “Прохор кличе собаку і йде з нею від дров’яного складу… Те^па регоче над Хрюкиним.

– Я ще доберуся до тебе! – загрожує йому Очумелов і, заорюючи в шинель, продовжує свій шлях по базарній площі”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Скорочено Хамелеон Чехова А. П