Дія відбувається на вулиці Коринфа. На сцені – два будинки. Один належить командирові найманців, хилиарху Полемону, другий – батькам парубка Мосхиона.
Богиня Невідання розповідає традиційний (знакомый нам по “Третейському суді”) сюжет, але побудований по-іншому.
Під час пологів умирає дружина афінського купця Патека. Ця сумна подія збігається з іншим: на море гине судно Патека з товарами, купець повністю розорений. І щоб не ростити дітей в убогості, Патек вирішує їх кому-небудь підкинути
Покинутих близнюків, хлопчика й
Мосхион виховується в будинку багатої Миринны, ні в чому не знаючи відмови, Гликера ж росте скромної й старанної. Але напівзлидарське існування змушує прийомну матір віддати гарну вихованку Полемону. Коринфский воєначальник без розуму від прекрасної коханки.
Перед смертю бабуся розповідає Гликере, що в неї є брат, що живе поруч.
Мосхион же, що не підозрює про це, починає доглядати за
Але раптово вертається додому Полемон і в гніві обрубує мечем косу Гликеры (звідси й назва комедії).
Після цього Полемон, розгніваний “зрадою” Гликеры, у супроводі зброєносця Сосии їде в Село. А ображена необгрунтованими підозрами Гликера просить сусідку Миринну дати притулок її в себе. Некмітливий, але вкрай цікавий Давши, раб Мосхиона, вирішує, що мати зробила це в інтересах сина-шалапута.
Та й самовпевнений юнак, що раз у раз хвастає своїми успіхами в гетер, упевнений у своїй невідпорності…
Полемон, гневаясь і тужачи в сільській самоті, посилає додому на розвідку зброєносця. Але неповороткий і сонний Сосия ніяких новин не повідомляє. Посланий же вдруге, він все-таки виявляє, що в будинку в його хазяїна відбулися зміни.
Підпилий Полемон зі своїми воїнами збирається в гніві штурмувати будинок Миринны, де вкрилася Гликера.
Але з’являється на сцені Патек (батько Гликеры й Мосхиона й з волі случаючи старий друг Полемона) переконує командира, що розбушувався, зі штурмом почекати. Тому що це буде протизаконно. Адже, не будучи одруженим на Гликере, той не вправі диктувати їй свою волю: “…річ божевільна / Тобою затіяна
Куди несешся ти? / За ким? Так адже вона сама собі глава!” Полемон розповідає Патеку, як добре Гликере в нього жилося, показує її багаті вбрання. І все це улюбленої подарував він! Тим часом нічого не підозрює Мосхион чекає, що Гликера сама кинеться в його обійми.
А Патек, виконуючи прохання Полемона, відправляється парламентером у будинок Миринны.
Саме в цей час на прохання Гликеры служниця-рабиня Дорида приносить із будинку Полемона скриньку з речами дівчини. Так, з тими самими речами, що були знайдені при підкинутих дитинах! Коли вона задумливо перебирає коштовності, присутній відразу Патек довідається речі покійної дружини. Він розповідає Гликере, як умерла її мати, як він розорився й вирішив позбутися від дітей
Дівчина підтверджує, що в неї є брат, і називає його ім’я. Непомітно подкравшийся в цей час Мосхион все чує й випробовує при цьому розчарування й одночасно радість – адже він знайшов сестру, що, звичайно, не може бути його коханкою… Полемон, що не знаходить собі місця від хвилювання, нетерпляче чекає звісток.
Служниця Дорида запевняє його: усе скінчиться добре. Але Полемон не вірить, що улюблена його простить, і сам поспішає до будинку Миринны. Назустріч йому виходять Патек Сгликерой.
Старий друг урочисто повідомляє: він згодний, щоб Полемон женився на його дочці. У придане за нею він дає три таланти. Полемон щасливий і просить простити йому необдумані образи та інші гріхи ревнощів.
Мосхион і радий, і розстроєний. Але батько повідомляє, що і йому знайшов гарну наречену
Так, усім на втіху, завершується комедія
(2 votes, average: 5.00 out of 5)