“Це було в часи, коли люди почитали легкодумство за доброде-тель, а життя ще не затьмарювали, як у наші дні, суворі негоди. Те було століття ледарства…” Люди йшли на все заради краси, не осту-навливаясь перед тим, щоб покрити своє тіло татуюванням. Серед аматорів подібних прикрас були не тільки носії, гравці й пожежники, але також і заможні городяни, а часом і самураї.
У ті часи жив молодий татуировщик по ім’ю Сэйкити.
Коли влаштовувалися огляди татуювань, багато хто його роботи викликали всеоб-щее замилування. Колись Сэйкити
Потім він місяць або два тру-дился, зазнаючи насолоди від стогонів і судорог нещасного, у до-торого він втикав свої голки. Найбільше задоволення він одержував від самих хворобливих процедур – нанесення ретуші й просочення кіновар’ю
Люди, що безмовно терпіли біль, викликали в ньому раз-дражение, і він намагався зломити їхню мужність. Сэйкити багато
На четвертий рік пошуків він один раз побачив оголену жіночу ніжку, що визирала з паланкіна, що очікував у воріт рес-торанчика у Фукагаве, неподалік від його будинку. Гострому погляду Сэйкити ніжка могла повідати не менше, ніж особа
Сэйкити пішов за паланкіном, сподіваючись побачити особу незнайомки, але через якийсь час втратив паланкін з виду. Через рік після цієї зустрічі до Сэй-Кити якось раз прийшла дівчина з дорученням від знайомої гейші. Дівчина готувалася в гейші й повинна була стати “молодшою сестрою” знайомої Сэйкити.
Дівчині було років п’ятнадцять-шістнадцять, але особа її було відзначено зрілою красою. Дивлячись на її витончені ніжки, Сэйкити запитав, чи не траплялося їй рік назад їхати в па-ланкине з ресторанчика Хирасэй. Дівчина відповіла, що батько часто брав її із собою в Хирасэй, і це цілком можливо.
Сэйкити пригла-сил дівчину до себе й показав їй дві картини. На одній з них була зображена китайська принцеса, що дивиться на готування до страти в палацовому саду
Коштувало дівчині подивитися на картину, як особа її придбало подібність із особою принцеси. У картині вона знайшла своє сховане “я”. Друга картина називалася “Тлін”.
Женщи-На, зображена в центрі картини, радісно й гордо дивилася на розпростерті в її ніг численні трупи чоловіків. Дивлячись на картину, дівчина відчула, як їй відкрилося те таємне, що таїлося в глибині її душі. Дівчині стало страшно, вона просила Сэйкити відпустити її, але він, приспавши її хлороформом, прийнявся за роботу
“Душу молодого та-туировщика розчинялася в густій фарбі й немов переходила на шкіру дівчини”. Втикаючи й виймаючи голки, Сэйкити зітхав так, начебто кожний укол ранив його власне серце. Він трудився всю ніч, і до ранку на спині дівчини з’явився величезний павук
При каж-будинок глибокому вдиху й сильному видиху лабети павука ворушилися, як живі. Павук міцно тримав дівчину в обіймах. Сэйкити сказав де-вушке, що вклав у татуювання всю душу
Тепер у Японії немає дружин-щины, що могла б зрівнятися з нею. Усе чоловіки перетворяться в бруд у її ніг. Дівчина дуже зраділа, що стала такий краси-вой. Почувши, що їй треба прийняти ванну для того, щоб фарби краще виявилися, вона, перемагаючи біль, слухняно пішла у ванну, а вийшовши, ізвиваючись від болю й стенаючи, немов одержима, кинулася на підлогу. Але незабаром вона отямилася й ока її стали ясними.
Сэйкити був уражений зміною, що відбулася в ній. Він подарував їй карти-ны, що злякали її напередодні.
Вона сказала, що повністю позбулася від своїх страхів, і Сэйкити перший став брудом у її ніг. Ока її блиснули як лезо. Їй чулися розкати переможного гімну. Сэй-Кити попросив її перед відходом ще раз показати татуювання.
Вона мовчачи скинула із плечей кимоно. “Промені ранкового сонця впали на тату-ировку, і спина жінки спалахнула в полум’ї”.