В кінці греблі шумлять верби, що я посадила скорочено – Родинно-побутові пісні

В кінці греблі шумлять верби, що я посадила,

Нема ж того козаченька, що я полюбила!

Ой немає козаченька – поїхав за Десну:

“Рости, рости, дівчинонько, на другую весну!”

Росла, росла дівчинонька да й на порі стала,

Ждала, ждала козаченька да й плакати стала.

“Ой не плачте, карі очі, така ваша доля:

Полюбила козаченька я, к місяцю стоя!

Зелененькі огірочки, жовтенькі квіточки!

Нема мого миленького, плачуть карі очки!

Болять, болять мої очки, серденько понило.

Не бачу я миленького – і діло не мило!”

Критика,

коментарі до твору, пояснення (стисло):

Народна пісня “В кінці греблі… ” змальовує ліричну картину, як молода дівчина полюбила козаченька, а той “поїхав за Десну” виконувати свій військовий обов’язок. Служба у козака важка, небезпечна – не повернувся козак, як обіцяв, а дівчина сумує, плаче, переживає, їй всяке “діло не мило”. Дівчина працьовита, моторна – і верби посадила, щоб греблю закріпити, й вирощує огірочки, а доля неприхильно поставилася – не прислала того, хто серцю милий.

Пісня мелодійна, емоційна, з повторами та окличними реченнями, з паралельним зображенням картин природи та явищ людського життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


В кінці греблі шумлять верби, що я посадила скорочено – Родинно-побутові пісні