І гнів, і жах. І білі маски Облич.
І злами рук, як ринв.
І от затихло.
Тільки пласко
Лисніє квадратовий ринг.
Там не суперник мій, а ворог
Зіперсь бундючно на канат.
Над ним у чорному, як ворон,
Чаклує хижий секундант.
Той ворог хитро, як лисиця,
Мені готує рішенець.
Нахабно в праву рукавицю
Кладе для певності свинець.
Суддя те бачить.
Та… не баче.
Вони у змовинах давно.
Та й переможців же тим паче
Не судять потім все одно.
А зал, як тур, реве безжально.
Назад одрізано путі:
Мій
Лишив рушник на видноті.
Що ж, буде бій.
Важкий. Без правил.
Мій ворог – публіки владар –
Мені вцілятиме ізправа
Під серце зважений удар.
Він буде бить мене, як схоче:
І знизу, й справа, і згори.
І нижче пояса. І очі
Схова продажний рефері.
Я все стерплю в жорстокім герці,
Аби лише, зберігати стиль,
Не пропустить удару в серце.
Не пропустить… Не пропустить…
Ще буде потім раунд третій.
І вже коли в канатний скрут
Я буду ворогом припертий
І загнаний в четвертий кут,
Коли, нахабний і безкарний,
Повірить він у мій кінець
І
Зведе з правицею свинець,
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім’я отця, і духа, й сина
Обрушу з лівої удар
Такий, що раптом ляже тиша.
І стануть зайві лікарі.
І марно буде, паче миша,
Метатись підлий рефері.
То буде бій…
А зараз мертво
Лисніє холодом квадрат.
Іду. І поруч мене твердо
Крокує Честь – мій секундант.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)