Борис Олійник – один з найпопулярніших поетів. В поезіях Олійника стільки ж від традиції, скільки від живого життя, повітрям якого він дихає, і саме тому він – поет наскрізь індивідуальний. Він – поет переважно розмовного інтонаційного ладу.
Олійник використовує найповніші віршові форми і прийоми, наприклад, вірш “Стою на землі”.
Творячи свої поезії, Олійник припадає до живлющих джерел народного досвіду.
У цілісному циклі віршів про Кохання як на сьогодні чи не найбільше досягнення поета – “Я спокійно б лежав під
Другий план – це ідеал у широкому історичному і соціальному планах, втілення поступу, та незглибима й незбагненна таємничість душі народу, яку не вичерпати до дна, яка манитиме вічно…
Багато поезій присвятив Борис Олійник матері-трудівниці, відданій чесній хліборобській праці. Тема любові до
Там, де ти колись ішла,.
Тиха стежка розцвіла
Матіолою вечоровою,
Житом-долею світанковою,
Дивом-казкою,
Юним соняхом…
Одна з найкращих поем Б. Олійника – “Урок”.
Сюжетною основою твору став відомий історичний факт, а саме розповідь про те, як у сербському містечку Крагуєваць у 1941 році фашисти розстріляли триста гімназистів разом з учителем. Здається, випадковий факт власної біографії змусив поета пригадати Крагуєваць: день народження – у ніч з 20 на 21 жовтня. Випадковий збіг дат.
Але автор бачить тут глибоку закономірність.
Вростання уроку Крагуєваца в долю ліричного героя стало основою поеми. Відбулося два уроки. Один – той, з далекої вже історії, другий – урок сучасний, для сина.
Син втілює в собі поведінку сучасної молоді, яка скептично ставиться до історичного минулого. Урок батька глибоко запав у свідомість юнака, відкрив йому очі.
Автор закликає молодь пам’ятати про загиблих у боротьбі з фашистами, шанобливо ставитися до історичного минулого свого народу.
Багатство ритмічних і смислових варіацій, оригінальні образні побудови, уміння уникнути одноманітності віршової форми – прикметні ознаки поетичного слова Б. Олійника.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)