І гнів, і жах. І білі маски Облич. І злами рук, як ринв. І от затихло.
Тільки пласко Лисніє квадратовий ринг. Там не суперник мій,
А ворог Зіперсь бундючно на канат. Над ним у чорному, Як ворон. Чаклує хижий секундант.
Той ворог хитро, як лисиця, Мені готує рішенець. Нахабно в праву рукавицю Кладе для певності свинець. Суддя те бачить.
Та… не баче. Вони у змовинах давно. Та й переможців же тим паче Не судять потім все одно.
А зал, як тур, реве безжально. Назад одрізано путі: Мій секундант у роздягальні
Лишив рушник на видноті. Що
Без правил. Мій ворог – публіки владар – Мені вцілятиме ізправа Під серце зважений удар. Він буде бить мене як схоче: І знизу, й справа, і згори. І нижче пояса. І очі
Схова продажний рефері. Я все стерплю в жорстокім герці. Аби лише, зберігши стиль.
Не пропустить удару в серце, Не пропустить… Не пропустить… Ще буде потім раунд третій. І вже коли в канатний скрут
Я буду ворогом припертий І загнаний в четвертий кут, Коли, нахабний і безкарний, Повірить він у мій кінець І для останнього удару Зведе з правицею свинець,
Я визбираю в жмуток силу Своїх поразок і удач – В ім’я отця,
Тиша. І стануть зайві лікарі. І марно буде, наче миша, Метатись підлий рефері.
То буде бій… А зараз мертво Лисніє холодом квадрат.
Іду. І поруч твердо Крокує Честь – мій секундант.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Алегорична картина бою на рингу, яку змальовує Б. Олійник, – це саме життя. Часто несправедливе, “без правил”, із підкупленими суддями. І як важливо при цьому вистояти, зберегти свою честь та гідність, а ще важливіше – перемогти! Інколи навіть самого себе – свої вади, свої шкідливі звички, свою лінь – підтекст цього твору. хоч сам зміст досить ясний, можна зрозуміти й так.