Ой Морозе, Морозенку, Ти славний козаче, За тобою, Морозенку, Вся Вкраїна плаче. Не так тая Україна, Як та стара мати, Заплакала Морозиха, Та стоячи біля хати. Ой з-за гори та з-за кручі Буйне військо виступає. Попереду Морозенко Сивим конем виграває. То не грім в степу грохоче.
То не хмара світ закрила, – То татар велика сила Козаченьків обступила. Бились наші козаченьки До ночі глухої, – Полягло наших чимало, А татар утроє. Не вернувся Морозенко, Голова завзята.
Замучили молодого Татари прокляті. Вони його не стріляли І на часті не рубали,
Та кров’ю полита! І поки над білим світом Світить сонце буде, – Твої думи, твої пісні Не забудуть люди.
Інколи козакам доводилося вступати у спілку з татарською ордою проти переважаючого польського війська. Але татари часто зраджували своїх союзників, продовжували грабувати українські землі й нищити козацькі загони. Так трапилося і з загоном Морозенка.
Мужній козацький ватажок загинув за свою Україну,
У пісні вжитий оригінальний прийом заперечного порівняння: То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила, – То татар велика сипа Козаченьків обступила. Є багато й інших характерних для народної пісні художніх засобів – звертання, повтори, зменшувально-пестлйві слова, епітети та інверсія, окличні речення.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)