Проблема вибору, відповідальності за нього і його наслідки – одна з наскрізних у творчості Ліни Костенко. Оригінального художнього втілення вона зазнала у драматичній поемі “Дума про трьох братів неазовських”. Сама назва твору відразу відсилає до відомого фольклорного джерела – “Думи про трьох братів азовських” і визначає художню розповідь як доведення “від супротивного”.
Вже в авторському підзаголовку наголошено на тому, що старовинний лейтмотив зрадженого брата “звучить то тихше, то голосніше, залежно од
Один із трьох козаків, приречених до страти, – Сахно Черняк – зробив свій вибір і ступив той крок, після якого нема вороття. Власне, тим його вчинок і вражаючий, що здійснений без жодного примусу і навіть не викликаний якимись непереборними зовнішніми обставинами. Томиленко і Павлюк їдуть на страту, “бо мусять”: “Бо нас везуть. Нас видали свої”.
Юний Сахно – не козацький ватаг і не призвідця непокори. Ні, він не зрадник
Проте лицарська честь не дозволила б йому залишитися осторонь. От і їде Черняк на тому стратенницькому возі, який долає не тільки простір, а й час, розминаючись із “деревами, людьми, обріями, зірками”. Розминається із минулою славою і минулою ганьбою, яка обпікає його, бо “і Наливайка ж видали свої”. І на будь-які спроби старших побратимів прогнати, а то й просто зіштовхнути його із того фатального смертницького воза (бо ж молодий, бо ж буде начебто безглуздою його добровільна загибель – і, може, навіть у думі не згадають), Сахно Черняк відповідає:
Я їду з вами не по честь і славу.
Я їду з вами, бо мені так легше.
Не через вас я їду, а для себе.
І відразу – аж дві паралелі до “за” і “проти” такого вчинку. Стоять собі два дядьки – і проводжають очима засуджених. І озвучують різними голосами оті “за” і “проти”:
Яким же треба бути чоловіком,
(1 votes, average: 5.00 out of 5)