Чайка на крижині скорочено – Ліна Костенко

В цьому році зима не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала… Що ж робити? – Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.

Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. Сперечалася з морем, несла сум”яття вітрів. Все збиралась на силі, та не встигла огледіться, Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.

Лід розкришився. На останній крижині самотня чайка пливе. – Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?

Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна. А крижина тонка. А крижина майже прозора…

Ну, а що, як її підмиє вода весняна? Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила? Затріщить і відломиться… Піде вода кругами… – Дивна людино!

Я ж маю крила, Нащо крилатим грунт під ногами?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Чайка на крижині скорочено – Ліна Костенко