Шкільна драма

Шкільна драма – жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі XV-XVI ст. в країнах Західної Європи. Походження Ш. д. пов’язане із статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов’язковими для засвоєння латини. Особливого поширення набула завдяки єзуїтам, захопленим інтерпретацією біблійних та міфологічних сюжетів, передовсім тих сакральних джерел, що стосувалися історії католицької церкви. Ш. д. спочатку розвивалася у католицько-християнському та антично-класичному напрямах. У ній

вплив античної традиції (стислий виклад, наявність епілога тощо) поєднувався із середньовічною (відсутність єдності часу та місця, змішування трагічного й комічного і т. п.) та ренесансною.

Часто Ш. д. складалася з п’яти актів, після кожного з них виступав хор. Вистава організовувалась переважно до Різдва, Великодня тощо. В Україні Ш. д. поширилась (через Польщу) у XVII-XVIII ст., створювалась викладачами та учнями духовних (братських) шкіл, спрямовувалась проти експансії католицизму.

Основна її віршова форма – силабічна, писана українською книжною мовою. Із збережених Ш. д. найдавніша – “Олексій, Божий чоловік”

(1674). З останніх найвизначніших творів цього жанру були трагікомедія “Володимир” (1705) Феофана Прокоповича, присвячена гетьманові І. Мазепі, та п’єса невідомого автора “Милість Божа, од неудоб носимих обид лядских чрез Богдана Зиновія Хмельницкого, преславного войск Запорозких, свободившая… “, поставлена 1728. до Ш. д. на біблійні сюжети додавалися інтермедії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Шкільна драма