Державна незалежність нічого нам не забезпечить. Вона лишень може дати можливість побудови національної республіки. Це, у свою чергу, може надати українцеві статусу повноцінного громадянина своєї розвинутої країни.
У такому випадку, державна незалежність має в собі ряд безцінних переваг. Перш за все, вона несе особистісні права – соціальні й політичні. Вони надають можливості переміщення по всій землі, доступу до світового інформаційного простору, спілкування з людьми по всьому світу.
У фінансовому плані це надає ініціативним
Нарешті, незалежність дає змогу створення сучасної національної ідентичності й постійного її оновлення, себто підтримує непідробний патріотизм, який дозволяв би людям любити свою країну, своє життя, залишаючись самими собою.
У цьому неоціненну послугу нам може надати досвід 1920-х років. Так настрої національно свідомої інтелігенції того часу передає діаспорний учений Григорій Костюк: “Ми були проти етнографізму, як психологічної категорії українсько-культурного
Наші товаришки-студентки ніколи не прикрашували дівочу вроду вишивками і плахтами. Модерну індустріальну Україну ми вбачали й любили в чисто україномовній масі студентів політехніки, медиків, математиків, фізиків, металургів, що виходять в життя, заповнюють керівні господарчі та індустріальні центри й установи.
Ми мріяли про нашу українську авіацію. Ми були горді нашою київською оперою… Ми захоплювалися Довженком, бо він геніально започаткував добу українського кінофільмового мистецтва і надав йому глибоконаціонального характеру.
Ми ідеалізували (театр) “Березіль”.
То ж працюймо й завтра чекаймо на успіх.