Для кожної людини Батьківщина – не те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство із дивом-казкою, матусиною піснею, батьківською ласкою. Батьківщина – це рідний дім, де завжди з любов’ю чекають рідні.
Батьківщина – неозорі простори рідної землі, що прослалися від Карпат до Чорного моря. Рідна моя Україна, земля з славною багатовіковою історією і мудрими, талановитими людьми.
Україна… Вона в усьому, що нас оточує: у місяці, в зорях, у дорозі додому, у кожному струмочку, в деревці, у камінчику, у травичці. Україна –
Це славні лицарі Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Устим Кармалюк, які віддали своє життя за щастя народу. Це відомі всьому світові діячі української культури Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Довженко, О. Гончар, М. Лисенко, М. Заньковецька та багато інших.
Україна – Це й рідна мова, яка, долаючи перешкоди, виходить на рівень найрозвиненіших мов світу, Україна – це багатостраждальна земля, опалена пожежами війн середньовіччя, жахливими пожарищами Другої світової війни,
Задумуюсь над твоєю долею, Україно, сягаю думкою у глибину віків і щиро співчуваю тобі. Маючи багачу землю і прекрасний народ, ти так багато звідала лиха. Твоїми полями неслися орди половецьких і татаро-монгольських завойовників, ти спливала кров’ю порубаних у січі запорожців, умивалася сльозами багатостраждальних сиріт.
По тобі ходив фашистський чобіт. Сотні твоїх міст і сіл багато разів були спалені і знищені, але ти вставала із руїн, відроджувалась, як птиця Фенікс:
Та з пожару щораз лазуровим вінком
Виникав твій могутній, співучий твій Київ.
Нашу рідну землю, що здобула нарешті свою незалежність, ми – молоде покоління – маємо берегти й любити. Як писав В. Сосюра:
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову, і мову її солов’їну.
Ця любов не повинна бути бездіяльною. Треба зробити все, щоб примножувати багатство й красу рідної землі, трудитися для зростання добробуту своєї Вітчизни.