Шашкевич Маркіян – Біографія

Маркіян Семенович Шашкевич (6 листопада 1811, Підлисся – 7 червня 1843, Новосілки) – західноукраїнський (галицький) пророк (“Будитель”),письменник, поет – започатківець нової української літератури в Галичині, священик УГКЦ, культурно-громадський діяч і перший в нових часах речник відродження західноукраїнських (галицьких) земель. Очолив “Руську трійцю”, ініціатор видання альманаху “Русалка дністровая” (1837). Виступав за рівноправність української мови з польською.

Народився в селі Підлисся Золочівського повіту в сім’ї

священика. Навчався в Бережанській гімназії, в 1838 закінчив Львівську духовну семінарію, був вільним слухачем Львівського університету, та, закінчивши семінарію – парафіяльним священиком по селах Львівщини, а саме у Гумниськах, Нестаничах і Новосілках.

Під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем згуртував національно свідому молодь (І. Білинський, Ф. Мінчакевич, М. Козловський, А. Величковський, Г. Ількевич та ін.), яка стала на боротьбу за національно-культурне відродження на західних землях, зокрема за відродження народної мови в письменстві й церковних проповідях

( Див. “Руська трійця”). Вислідом їхньої діяльності була підготовка рукописів, збірок, авторських поезій слухачів духовної семінарії “Син Руси” (1833) і “Зоря” (1834), які через цензуру не побачили світ, а головне – виданого у Будапешті альманаху “Русалка дністровая” (1837), яка вирішально вплинула на національне відродження та розвиток української літератури в Галичині.

На думку Кирила Студинського, Маркіян Шашкевич був “першим русином в Галичині, який проникнувся ідеєю національності”. Значення Маркіяна Шашкевича як народного пророка (“Будителя”) Західної України співмірне з Тарасом Шевченком (“Кобзарем”) як національним пророком всієї України.

Поетична спадщина

Перший опублікований вірш Шашкевича “Голос галичан” з’явився в 1835 р. Не враховуючи декількох інтимно-ліричних поезій (“до милої”, “Туга за минулим”, “думка”), Шашкевич писав переважно вірші патріотичного характеру (“Руська мова”, “дайте руки”, “Слово до чтителей руського язика”, “Побратим”, “Лиха доля” та ін.), також на історичні теми: “Хмельницькогообступлення Львова”, “О Наливайку”, “Болеслав Кривоустий”. Надзвичайної поетичної (пророчої) сили є його “Псалми Русланові”. В цілому поетична спадщина в кількісному відношенні невелика, але (якісно) високо оцінена І. Франком та пізнішими дослідниками.

Інші видання

У 1836 р. Шашкевич опублікував брошуру “Азбука і Abecadlo” (1836), спрямовану проти спроб заведення в українській мові латинської абетки. Переклав частину “Слова о полку Ігоревім” та Святого Письма (Євангеліє від Матея і Йоана) на народну мову (1842). Посмертно Я. Головацький видав “Читанку” Шашкевича для малих дітей (1850).

Смерть і похорон

Помер Шашкевич у злиднях від туберкульозу і був похований у Новосілках. Слава його як Будителя (пророка) краєвої галицької і національної русько-української свідомості й зачинателя нової української літератури в Галичині почала зростати посмертно. У 1893 р. тлінні останки його за масової участі населення Галичини перенесено до Львова на Личаківський цвинтар (поле № 3) . Тим самим започатковано краєвий пантеон поховань найвизначніших західноукраїнських (галицьких) діячів. У червні 1906 року на могилі відкрито пам’ятник роботи мюнхенського скульптора Рудольфа Тіле.

1911 р., у століття народження письменника, відбулося величаве шашкевичівське свято з поставленням йому на Білій Горі хреста-пам’ятника. Художник Іван Труш тоді написав свій відомий портрет Будителя (оскільки не збереглось жодне прижиттєве зображення лиця М. Шашкевича, то, цікаво, з яких джерел скористав художник). Сьогодні місце знаходження портрета невідоме…

Цей портрет М. Шашкевича уважають за найбільш автентичний, а тому він належить – як і збережені екземпляри першого видання “Русалки днісрової”, як “Корона Руська-данила Галицького” ( місце знаходження якої також невідоме), два “руські” браслети (ці знаходяться в Угорському національному музеї) і прапори галицьких полків “Руської Ради” з 1848р. – до найбільш дорогоцінних регалій Галичини.

Посмертне вшанування

За новіших часів культ Шашкевича зростає як реакція на русифікацію України й асиміляцію українців у діаспорі. У 1959 р. в Підліссі відкрито літературно-меморіальний музей, а в 1962 р. – поставлено бронзове погруддя Шашкевича. За часів Незалежності України було відкрито музеї-садиби Маркіяна Шашкевича у селі Нестаничах, Радехівського району та у селі Новосілки, Буського району, а також Музей отця Маркіяна Шашкевича у селі деревня, Жовківського району, яким у 2012 р. рішенням виконкому Львівської облради надано звання “Народний музей”.

В 1911 році, у соті роковини від дня його народження, за ініціативою Братства ім. св. Миколая в Перемишлі та Українського педагогічного товариства засновано школу ім. Маркіяна Шашкевича.

Того ж року на Білій Горі, що височіє над селом Підлисся, на кошти, що зібрав народ, було встановлено величний пам’ятник у вигляді хреста на масивному гранітному постаменті, який символізує прагнення до сонця, правди, освіти, культури, прогресу. Висота пам’ятника становить 25 м. Місце цього Хреста Шашкевича ( в с. Новосілках на “Білій горі”)-цікаво, що навіть більш як його могила у Львові – з часом стала місцем масового краєвого паломництва ( в першу неділю серпня кожного року), аналогічно як служить – в національному маштабі і цілий рік – могила Тараса Шевченка біля Канева.

У 1990 році поруч з вежею церкви Св. духа по вулиці Коперника у Львові був відкритий пам’ятник Маркіяну Семеновичу Шашкевичу (автори пам’ятника скульптор д. Крвавич та архітектор М. Федик). У 1993 році на площі Вічевій у Золочеві встановлено Пам’ятник Маркіяну Шашкевичу (автори скульптори – д. Крвавич, М. Посікіра; архітектор – М. Федик).

У канадському місті Вінніпег в 1962 р. було засновано Інститут Маркіяна Шашкевича, який з 1963 р. видавав протягом 25-ти років збірник “Шашкевичіяна” та “Бібліотеку Шашкевичіяни”, (редактор М. Марунчак). У 1944 р. там споруджено пам’ятник із бронзовим погруддям Шашкевича, а в 170-річчя народження – іменем Шашкевича названо місцевий парк.

У 1991 році, після ІІ Шашкевичівських читань, у Львові сформована Шашкевичівська комісія. Того ж року Білокамінську школу було перейменовано: рішенням виконкому Львівської обласної ради та присвоєно ім’я М. С. Шашкевича.

Рішенням сесії Бережанської міської ради №714 від 02.08.2001 року Маркіяну Шашкевичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бережани”.

В 2003 р. ім’я Шашкевича присвоєно Бродівському педагогічному коледжу.

Маркіян Шашкевич на Заході

У 2007 р. з’явився з нагоди 195-ї річниці від народження Маркіяна Шашкевича та 45-ліття діяльності Інституту-Заповідника Маркіяна Шашкевича у Вінніпезі збірник “Маркіян Шашкевич на Заході”, завдання якого – кинути “… додаткове світло на особу пробудника Галицької Руси Маркіяна Шашкевича, на його однодумців та на саму добу, яку вони творили”.

У видання входять статті й доповіді на такі теми:

Шашкевич на Заході Шашкевичева доба до біографії Шашкевича Роля Шашкевича Шашкевич і мова Шашкевич і фольклор Шашкевич у літературній критиці Культ Шашкевича Спомини

Твори

“Веснівка” “О Наливайку” “Олена” “Руська мова” “Слово для чтителей руського язика” “Хмельницького обступлєніє Львова” “Ярослав”