“Русалка Дністровая” – перший західноукраїнський альманах, виданий у Будапешті (1837) заходами літературного гуртка “Руська трійця” Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем. У передмові до “Русалки Дністрової” підкреслена краса української народної мови та народної словесності і поданий список найбільш важливих наддніпрянських літературних і фольклорних видань того часу. Після передмови (“Передслів’я”) М. Шашкевича матеріал розташований у чотирьох частинах: * Фольклористична частина “Пісні
* В історико-літературному розділі “Старина” (з передмовою М. Шашкевича) опубліковані історичні та фольклорні твори, діловий документ та бібліографічну відомість про слов’янські й українські рукописи, що зберігаються в Онуфріївському василіанському монастирі Львова. Тут же – критична рецензія М. Шашкевича на етнографічну розвідку Й. Лозинського “Рускоє весілє”. Альманах “Русалка Дністровая” вийшов замість приготованого 1834, але забороненого віденською цензурою (на основі думки церковної влади у Львові) збірки “Зоря”.
Альманах і його видавці зазнали переслідувань місцевих церковних і світських властей. Із 1000 надрукованих примірників “Русалки Дністрової” 800 сконфіскувала львівська поліція. Девізом книги стали слова Я. Коллара: “Не тоді, коли очі сумні, а коли руки дільні, розцвітає надія”. Своїм поворотом до народної мови й уведеним її упорядниками правописом “Русалка Дністровая” мала великий вплив на українське національне відродження і на розвиток української літератури в Галичині.
За словами І. Франка, збірка “була свого часу явищем наскрізь революційним”. “Русалка Дністровая” була передрукована 1910-го року в Тернополі й офсетом у Києві (1950, з вступною статтею Олександра Білецького) та у Філадельфії (1961).