СЕРВАНТЕС
(1547-1616)
Мігель де Сервантес Сааведра – іспанський письменник, народився в 1547 р. в збіднілій дворянській родині лікаря, що мешкала недалеко від Мадрида в Алькала-де-Енарес. За-кінчивши університет і не маючи до чого прикласти свої сили, він на двадцять першому році життя обійняв посаду дворецького у посла Римського папи, кардинала Аквавіви. З ним Сервантес помандрував до Італії, де прожив кілька років, поглиблюючи свою освіту завдяки знайомству з античною старовиною та з творами італійських письменників. У 1570 р. Сервантес
В 1575 p., коли Сервантес після семирічного перебування поза Іспанією повертався до рідного краю, його корабель захопили алжирські пірати, а сам він попав у рабство. І лише через п’ять років, відкупившись, він прибув до Іспанії. Від 1580 р. Сервантес жив скрутно, погоджуючись на будь-який заробіток, і скрізь зазнавав цілковитої невдачі. Пробуючи сили в літературі, він створив чимало п’єс для театру, писав вірші, присвячуючи їх поважним особам, служив в інтендантстві
Перебуваючи в ув’язненні, вже під старість, Сервантес написав роман “Вигадливий ідальго Дон Кіхот Ламанчський”, задуманий ним як пародія на популярні в ті часи середньовічні романи про пригоди мандрівних лицарів. Перша частина роману вийшла в 1605 p., друга – в 1616 р. Крім “Дон Кіхота>> та інтермедій, особливої популярності набув збірник оповідань Сервантеса “Повчальні новели”. Однак літературна праця не зробила його багатим, і в 1616 р. письменник помер у злиднях, так і не визнаний сучасниками.
Зате роман “Дон Кіхот” здобув світової слави, а два його головних герої – дрібний шляхтич Алонсо Кехана (Дон Кіхот Ламанчський), що був безмежно відданий благородним лицарським настановам, кодексу честі, та простодушно-хитруватий його зброєносець селянин Санчо Панса – стали образами повсякденними і вічними.
Присягнувши в любові та вірності тій, кого він вважав Дульсінеєю Тобоською, сівши на напівживу шкапу, яку уява перетворює на бойового Росінанта, виїздить смішний довготелесий немолодий чоловік, назвавшись, як це заведено у лицарів, Дон Кіхотом Ламанчським, аби вершити подвиги – захищати убогих, нещасних і відстоювати справедливість.
У творі все змішалося: реальна Іспанія XVII ст., яку чудово знав письменник і детально описав, і уявна “країна”, населена лицарями, чудовиськами, що існує тільки в голові благородного безумця, котрий понад усе прагне всім допомогти, охопити любов’ю, знайти Дульсінею, щоб схилити коліна перед нею. Нехай сміються над ним! Він все одно залишається самим собою, незважаючи на насмішників, долає всі труднощі. Адже для справжнього лицаря найважливішими є подвиг, сама ідея любові.
Отак символом подвигу, доброти й любові до скривджених і знедолених живе у віках славетний Дон Кіхот.
Іван Франко дуже високо оцінював роман Сервантеса. “Дон Кіхот” Сервантеса,- писав він,- се перша повість у новішім значенні того слова і один із найславніших та найпопулярніших творів людського духу. Сатира на романтичні та далекі від дійсного життя лицарські повісті, якими кількасот літ зачитувалася вся Європа, поглиблюється і розширяється тут у величний малюнок боротьби між благородними поривами чуття та твердою дійсністю, між поезією й прозою життя. Тому “Дон Кіхот” має безсмертну вартість в історії духовного розвою всієї людськості і по заслузі зробився улюбленою книжкою для всіх освічених людей”. Іван Франко створив власний віршований скорочений переказ твору – поему “Пригоди Дон Кіхота”, а у пролозі до нього виклав історію життя Сервантеса.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)