РУСОВ ОЛЕКСАНДР (07.02.1847, Київ – 08.10.1916, Саратов) – фольклорист, етнограф, славіст, статистик, громадський діяч.
Народився в родині військового лікаря. Навчався у першій Київській гімназії. Після закінчення філологічного факультету Київського університету (1868) викладав латину і грецьку мову в Першій гімназії, літературу в Подільській жіночій гімназії. У цей час став активним членом “Старої громади”. Якийсь час жив у Німеччині, об’їздив усі південні слов’янські землі, де записував народні пісні.
Після звільнення з роботи
1876 р. у Празі здійснив перше повне видання “Кобзаря” Т. Шевченка.
Після повернення в Україну О. Русов працював губернським статистиком у статистичному бюро Чернігова. Після закриття бюро господарював на власному невеликому хуторі на Борзнянщині. Був обраний волосним писарем, невдовзі призначений земським
1882 р., очоливши Одеське статистичне бюро, описував Одеський, Єлисаветградський, Херсонський, Ананьєвський повіти.
За українофільство був арештований і висланий з Херсонської губернії. Провадив міський перепис населення у Києві, Полтаві, Харкові. У 1895 – 1899 рр. – знову в Чернігові. 1902 р. влада вдалася до адміністративного виселення родини Русових з України.
Виїхавши до Петрограда, працював статистиком страхової контори “Надежда”. З ентузіазмом співпрацював у Товаристві видання українських книг, намагався в Державній думі організувати українську політичну партію, став одним із організаторів першого федеративного з’їзду всіх націй Російської імперії. 1906 р. редагував “Український вісник”.
Працював експертом в очолюваній О. Шахматовим комісії з питання прав української мови. В 1908 – 1915 рр. працював у Київському комерційному інституті на посаді професора статистики.
О. Русов – автор багатьох статистичних та етнографічних праць, наукових розвідок із фольклористики. Йому належать видання: “Кобзарь Вересай, его музика и исполняемые им народные песни” (1874); “Остап Вересай, один из последних кобзарей малорусских” (1874); “Опыт программы для изучения экономических и общественных отношений в южно-русском селе” (1880); “Теорбанисты Георг, казтан и Франц Видорты” (1892); “Дещо про панів у колядках” (1907).
Ліг.: Сумцов М. Діячі українського фольклору. X., 1910; Русова Софія. Мої спомини.
К., 1996.
Р. Мовчан
(2 votes, average: 4.50 out of 5)