ШИШАЦЬКИЙ-ІЛЛІЧ ОЛЕКСАНДР (1828, м. Олішевка, тепер с. Красилівка Козелецького р-ну Чернігівської обл. – 02.03.1859, Чернігів) – фольклорист, етнограф, поет.
Народився в сім’ї священика. Закінчив Чернігівську духовну семінарію. Працював писарем у Чернігівському губернському правлінні.
Під впливом знайомства з М. Білозерським, П. Кулішем та іншими українськими діячами записував народну творчість, збирав етнографічні матеріали, багато з яких надсилав до збірників П. Куліша, А. Метлинського, П. Галагана. Найбільшу кількість записів надрукував
Учений робив також спробу теоретичних досліджень. Найцікавіші праці О. Шишацького-Ілліча – “О народном язьгке и говорах Козелецкого уезда” (1853), “Местечко Олишевка (Козелецкого уезда Черниговской губернии) в историческом и зтнографическом отношении” (1854), “О памятниках
В останні роки життя вчений розширив і доповнив це видання, але передчасна смерть обірвала його працю. Доля рукопису невідома, так само як і майже трьох тисяч народних пісень, записаних ним.
Ще в шкільні роки О. Шишацький-Ілліч писав поезії в стилі народних пісень. У 1856- 1857 рр. видав дві поетичні книги під загальною назвою “Українська квітка”. Вірші ті не позначаються особливою оригінальністю, вони наслідують твори Т. Шевченка.
Як поет О. Шишацький-Ілліч належав до фольклорно-романтичної стильової течії.
Літ.: А. В. Шишацкий-Иллич (Некролог)// Чернигов. губернские ведомости. 1859. № 11; Балашівна Катря. Олександр Васильович Шишацький-Ілліч // Зоря.
1888. № 16.
Л. Іваннікова