КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (1837, посад Крюково, передмістя Кременчука – 11.10.1881, Піза, Італія) – український і російський філолог – славіст, історик, археолог, етнограф.

Народився в сім’ї чиновника дворянського походження. Закінчив Полтавську гімназію (1853), згодом – Московський університет (1857). У 1857-1862 рр. учителював у середніх навчальних закладах Москви. 1862 р. заарештований за антиурядову діяльність, але за браком доказів через півроку був звільнений із забороною педагогічної роботи. Протягом наступних семи років О. Котляревський

перебував під негласним поліцейським наглядом.

З 1864 р. – товариш секретаря й бібліотекар, хранитель музею Московського археологічного товариства, редактор “Археологического вестника”. 1868 р. захистив магістерську дисертацію “О погребальных обычаях языческих славян” і став екстраординарним професором російської мови та слов’янського мовознавства Дерптського (тепер Тарту, Естонія) університету. Перебуваючи в тривалих зарубіжних наукових відрядженнях, учений зібрав матеріали для докторської дисертації, яку захистив 1874 р., одержавши ступінь доктора слов’янської словесності.

З 1875 р. –

член – кореспондент АН, тоді ж обраний ординарним професором Київського університету на кафедрі слов’янської філології. Тут О. Котляревський працював до кінця свого життя, читаючи курси з історії слов’янознавства, загальних особливостей слов’янських мов і старожитностей, з історії слов’янських літератур.

Вивчаючи в Московському університеті слов’янську філологію, О. Котляревський став послідовником міфологічної школи Ф. Буслаєва. Вчений обстоював потребу застосування нових методів дослідження, розроблених відомим німецьким філологом Я. Гріммом. Уважно стежив за літературніш і політичним життям народів Росії і Європи, прагнучи прогресивних перетворень у суспільному жилі рідної країни, співчуваючи національно-визвольному рухові слов’янських народів.

Під час російсько-турецької війни (1877 – 1878) був Головою Київського слов’янського товариства.

Симпатизуючи захопленню слов’янофілів усім народним, не поділяв їхніх консервативних і панросійських поглядів у тлумаченні історії й сучасного життя слов’янських народів (стаття “Сказание о русских богатирях”, 1857 р. та ін.).

Праці О. Котляревського, присвячені слов’янським старожитностям, – по суті, перші в Росії та Україні історико-порівняльні дослідження побуту і юридичних пам’яток слов’ян. У полеміці з слов’янофілами він виступив із статтею “Были ли малороссы исконными обитателями Полянской земли или пришли из-за Карпат в XIV веке”.

У рецензії на книгу Г. Данилевського “Основ’яненко” (під псевдонімом Скубент Чуприна) О. Котляревський одним із перших виступив на захист суверенності української літератури. Хоча рецензент назвав її лише “младшей сестрой и спутницей” російської, але це не завадило йому не тільки дослідити зв’язки романтичних балад П. Гулака-Артемовського й Л. Боровиковського з російським романтизмом, повістей Г. Квітки-Основ’яненка з творами М. Гоголя, а й простежити основні явища української літератури, в історичному плані з’ясувати характер самобутнього шляху українського письменства. Головним на цьому шляху, започаткованому творами І. Котляревського, вчений вважав правдиве відображення життя, побуту й характерів у байках П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, повістях Г. Квітки-Основ’яненка та особливо в баладі “Утоплена” Т. Шевченка.

Керуючись критеріями історико-культурного методу (“в связи с предшествовавшими литературными явленнями”), вимогами естетичними (“чувствам красоти”) та ідейно-політичними (“чувством современности”), О. Котляревський в “Отечественных записках” високо оцінив “Народні оповідання” Марка Вовчка як твори реалістичні й народні, що є “делом гражданским”. Виступи дослідника з успішними спробами історичного підходу до вивчення літературних явищ були цінними загальною спрямованістю на утвердження прав і перспектив українського письменства.

Літ.: Поминка по Александре Александровиче Котляревском. К., 1881; Веселовский А. Н. Воспоминания об А. А. Котляревском // Киев. старіша. 1889. № 9; Пыпин А. Н. Очерк биографии проф. А. А. Котляревского // Котляревский А. А. Соч.: В 4 т. СПб., 1895. Т. 4; Федченко П. М. Літературна критики 40 – 60-х рр.

XIX ст. // Історія української літературної критики. К, 1988.

П. Федченко


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР