Через всю творчість И. А. Буніна проходить мотив туги за минулим, що йде, викликаним руйнуванням дворянства, що було в поданні письменника єдиним хоронителем і творцем культури. Цей мотив знаходить своє ліричне вираження в таких добутках, як “Антоновські яблука” і повість “Суходіл”. В “Антоновських яблуках” Бунін ідеалізує добрий старий час, коли дворянство переживало ідилічну пору свого існування; у повісті “Суходіл” він зі смутком відтворить хронікові ніколи знатного роду дворян Хрущевых. “Багато хто з одноплемінників
Імена наші поминають хроніки: предки наші були й стольниками, і воєводами, і “чоловіками іменитими”, найближчими сподвижниками, навіть родичами царів. І називайся вони лицарями, народися ми на захід, як би твердо говорили ми про їх, як довго ще трималися б! Не міг би нащадок лицарів сказати, що за піввіку майже зникло з особи землі цілий стан, що стільки виродилося, збожеволіло, наклало руки на себе або було вбито, спилося, опустилося й просто втратилося десь безцільно й безплідно!” Такі міркування про долю дворянства заповнюють повість “Суходіл”. Це виродження
И проте персонаж, від імені якого ведеться оповідання, доходить висновку, що мужики й дворяни міцно пов’язані із суходольской садибою. В останньому нащадку дворянського роду Хрущевых він убачає “суходольскую мужицьку силу”. “А все-таки ми на ділі – мужики. Говорять, що становили й становимо ми якийсь особливий стан
А чи не простіше справа? Були на Русі мужики богатые, були мужики злиденні, величали одних гос-подишками, а інших холопами – от і різниця вся”. Особливості світогляду Буніна дають можливість по-нять його поезію в роки революції й Громадянської війни.
У розпал революційного руху Бунін їде за гра-ницу. Він багато подорожує. Але думками він був зі своєю рідною землею
Поступово Природа Росії ставала для Буніна тією цілющою й доброчинною силою, що дає людині все: радість,
(2 votes, average: 4.00 out of 5)