Франц Кафка (1883-1924) прийшов у немецкоязичную літературу на початку другого десятиліття XX в. Він входив у неї, можна сказати, неохоче, у всякому разі – неголосно, без усяких претензій. Опублікував він при житті дуже небагато, а три своїх романи – по суті, всі три незакінчених,- він не тільки не став публікувати, але й просив свого друга, письменника Макса Броду, спалити разом з іншими рукописами, що залишилися послу його – начерками оповідань, щоденниками
Він бачив сенс свого власного життя тільки у Творчості, тільки в заняттях літературою,
Новела “Перетворення” (1915) приголомшує читача не згодом, а з першої ж фрази: “Прокинувшись один раз ранком після неспокійного сну, Грегор Замза виявив, що він у себе в постелі перетворився в страшна комаха”.
Самий факт перетворення
Справа в тому, що в оповіданні Кафки не виявляється нічого виняткового, крім самого початкового факту. Сухуватою лаконічною мовою оповідає Кафка про цілком зрозумілі життєві незручності, що почалися для героя й для його сімейства з моменту перетворення Грегора,- настільки сухо й лаконічно, повсякденний^-повсякденному-по-повсякденному, що потім уже як би мимоволі забуваєш про неймовірність факту, що ліг в основу історії. Єврей по національності, Кафка народився й все життя прожив у Празі, а Чехія входила тоді до складу Австро-Угорської імперії
У сім’ї Кафки говорили німецькою мовою (мати говорила й по-чеському). Відзначимо, насамперед, це специфічне положення між національностями – німецької, єврейської, чеської, австрійської; воно сприяло формуванню відчуття з, проміжного існування. Кафка був людиною надзвичайно легко ранимим, і тому перед зовнішнім миром він випробовував постійний, що не припиняється страх. Ця беззахисність перед зовнішньою стороною життя, це невміння до неї пристосуватися, природно в неї влитися доставляли Кафке мучення, що не припиняються. вони породжували в ньому глибоке почуття провини перед життям і перед людьми.
Він глибоко страждав від необхідності щодня служити у своїй конторі, йому хотілося б тихо займатися письменством, щоб ніхто не заважав, ніхто на нього не притязал.
Але він не міг собі дозволити цього матеріально і його мучили й моральні міркування. Він постійно відчував свою провину перед сім’єю – перед батьком, насамперед; йому здавалося, що він не відповідає тим надіям, які батько, власник невеликої торговельної фірми, покладав на нього, бажаючи бачити сина процвітаючим юристом і гідним продовжувачем сімейної торговельної справи. “Перетворення” – грандіозна метафора цього комплексу. Грегор-жалкое даремно разросшееся комаха, ганьба й борошно для сім’ї, що не знає, що з ним робити.
Цей комплекс підсилюється в Кафки і його відносин з жінками. Він не міг зв’язати свою долю з жодною з них – хоча вони його щиро любили й жалували
Кафка начебто б і мріяв “заснувати сім’ю”, мати дітей, стать пристойним і “нормальним” “членом суспільства”. У всякому разі, він постійно пише про це у своїх щоденниках і листах, але страх пересилював. Кафка – це натура, що дуже болісно переживає свою нездатність налагодити контакт із навколишнім світом. Те^-те-тому^-те проблематика всіх його головних добутків обертається навколо юридичних комплексів – провини, виправдання, покарання,- але, звичайно ж, у юридичному обличчі тут з’являються проблеми моральні
(1 votes, average: 5.00 out of 5)