Публій Всргілій Марон, поет Стародавнього Риму, жив за часів громадянської війни. Горіти міста і села, знищуватися засіяні лани, брат ішов на брата і, здавалося, кінця цим нещастям не буде. Рим міг утратити своє значення і велич. Що тоді міг зробити для Вітчизни недужий хворий на сухоти Вергілій?
Та він знав силу слова, а тому кожним своїм твором возвеличував Рим, рідну землю, яка була матір’ю трударів і врожаїв. Поет проповідував, що настане час, і на Землі від непорочної матері народиться хлопчик, який навчить людей любити, цінувати своє
Кожен геніальний поет – пророк. Вергілій передбачив народження Дівою Марією Ісуса Христа, визначив його місію на Землі.
Правитель Риму Октавіан розумів, що війну треба припинити, і власноруч зачинив ворота храму Януса, бога часу, які були відчинені з початку розбрату вже близько століття. Цим ритуалом він підтвердив своє бажання відновити мир у країні. Розуміючи силу слова, Октавіан замовив Вергілію твір, у якому поет мав нагадати римлянам, що вони не лише воїни, а й хлібороби, ремісники, митці – володарі власного життя.
Упродовж десяти років Вергілій
Герой твору “Енеїда” в розділі “Пророцтво Анхіза про майбутню славу Риму” Анхіз, батько славного Енея, загинув, але й у потойбічному світі вболіває за рідний край. Він пильно оглядає душі, які мають повернутися до наземного світу і вивести Рим на нову висоту. Римські нащадки його сина Енея – це плем’я Юліїв, “що попід небо високе величчям своїм піднесеться”, Цезар, Август, “герой і нащадок богів, що знову проявить вік золотий у краю Італійськім”.
Вони принесуть країні золотий вік розквіту, поневоливши війною сусідні й далекі племена. Ці герої ше не народилися, але меотійці, царства Каспійські, береги Нілу із жахом чекають часу, який їм навіщувати боги.
Майбутні нащадки-герої не пам’ятатимуть свого минулого, адже їхні душі напилися з Летейської хвилі – ріки забуття. Але в майбутньому їм судилося зажити слави кращих воїнів і мудрих правителів.
У творах Вергілія фантастичний світ тісно переплітається з реальним. Віщу вання Анхіза, вірування в те, що по той бік сузір’їв “небодержець Атлант розпе чені осі тримає”, згадки про подвиги Геракла – фантастика. Але вже за тих часів люди знали про небесну сферу, про кругове обертання зірок. І заповіт батька си нові цілком слушний.
Вергілій устами Анхіза говорить про те, шо правити світом і тримати народи в мирі будуть знання і мистецтво. Мудрий правитель має “ми лувать щирих підданців і вкрай довойовувать гордих”.
Віщування Анхіза повністю справдилися: на землю, перевтілившись у хоробрих воїнів, повернулися душі героїв, завоювали нові землі, піднесли могутність Риму на небувалу висоту. І це вже не фантастика, а історична правда Геній Вер гілія передбачив розквіт батьківщини, а сам письменник навіки залишив по собі славну пам’ять і вдячність нащадків.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)