“Чи можна вважати Енея головним героєм “Енеїди” за поемою Вергілія “Енеїда”

Як відомо, Вергілій написав свою славнозвісну поему “Енеїда” на прохання імператора Августа. Вергілій бажав прославити імперію цього правителя у найурочистішій формі, бо був його відданим прибічником. Крім того, це було на руку імператору, бо стрімке зростання могутності Римської імперії потребувало не тільки історичного, а й ідеологічного підгрунтя.

Та для створення подібного роду творів реальних історичних подій буває замало, тому на допомогу поетам приходила міфологія, яка дозволяла перетворити історію на диво. Тому і Вергілій

у своїй поемі використав саме цей прийом. Він не був його винахідником, а лише став свого роду реформатором і талановитим виразником.

Доказом цього меже бути те, що тема прибуття Енея до Італії зустрічається ще у творах грецького лірика Стесихора, який жив у VI столітті до н. е. Не відставали від нього і римські автори, адже майже кожен з них віддавав данину цій красивій легенді.

Основними джерелами, з яких черпав сюжети своїх творів Вергілій, перш за все, були “Одіссея” і “Іліада” Гомера, а також давньогрецький епос, зокрема троянський цикл, який примикав до гомерівських поем. Немає ніякого сумніву,

що Вергілій наслідував саме “Іліаду” і “Одіссею”, бо він запозичує багато окремих слів, виразів і навіть деяких епізодів, при цьому відрізняючись від простоти Гомера великою психологічною нервозністю і складністю. Першу частину вергілівської “Енеїди” можна без сумніву назвати наслідуванням “Одіссеї”, а друга частина поеми – це талановите переінакшення “Іліади”.

Звернемося ж до головного героя поеми Вергілія – Енея. Він був вихідцем з однієї із гілок відомого троянського роду і найвідважнішим після Гектора воїном, сином Афродіти (Венери) і троянця Анфіса. Міф про нього римляни знали вже у п’ятисотому році до нашої ери. У грецькій літературі п’ятого століття Еней згадується як засновник Риму.

Еней вважався родоначальником римлян, які у зв’язку з цим інколи називали себе енеадами.

За сюжетом поеми Вергілія “Енеїда” її перші шість пісень відтворюють події під час подорожування Енея з Трої до Італії, а наступні шість – війнам Енея з місцевими італійськими племенами.

Перша пісня поеми розповідає читачам про переслідування Енея Юноною, яка за римською міфологією була заступницею Дідони, богинею материнства, шлюбу та жінок взагалі, та про морську бурю, у яку потрапив Еней. Сам Еней знаходився під захистом іншої богині – своєї матері Венери.

Прибувши до Карфагена, Еней зустрічається з тамошньою царицею Дідоною. Поведінку, характер і загальний образ цієї цариці автор будує, спираючись на міфи про царицю. За римською міфологією Дідона вважалася засновницею Карфагену, дочкою царя Бона, вдовою жерця Геракла Акербаса, якого вбив рідний брат Дідони Пігмаліон, прагнучи захопити його багатства.

Як розповідається у міфах, захопивши скарби, Дідона разом із своїми помічниками втекла до Африки і на деякий час зупинилася біля фінікійської колонії Утіка. Цар Бербери пожалів Дідону и забажав подарувати їй клаптик землі розміром з волячу шкуру. Але хитра цариця розрізала цю шкуру на тонкі смужки і обклала ними досить велику територію.

Саме на цій території вона й заснувала місто-фортецю під назвою Карфаген. Цікаво, що головна фортеця називалася “Бірса”, що в перекладі позначає “шкіра”.

На честь прибуття Енея Дідона влаштовує бенкет, на якому гість розповідає їй про загибель Трої. В цій розповіді Енея Вергілій поєднав легенди про Лаокоона, якого вбили змії, про грецького шпигуна Синона і про дерев’яного коня з найкращими воїнами всередині, якого ахейці залишили біля воріт Трої, завдяки чому потім і перемогли. Честі заради треба сказати, що Вергілій досить вдало опрацював міфи і детально відобразив усі події, пов’язані з загибеллю Трої.

Разом з дружиною і сином тікаючи з Трої, Енею вдається врятувати свого батька Анхіса. Не менш славнозвісним можна назвати і епізод зустрічі Енея з Сивіллою та їхньої подорожі до загробного світу. Приїхавши до Італії, в Кумах, в храмі Аполлона Еней зустрічає Сивіллу.

У грецькій міфології вона пророчиця, яка, входячи у екстаз, передбачає майбутнє, при чому частіше усього – нещастя. Разом з Сивіллою Еней спускається до підземного царства, де хоче дізнатися у померлого Анхіса про своє майбутнє. Треба зазначити, що підземний світ у Вергілія зображений дуже яскраво і досить детально. Тут переплітаються римські і грецькі легенди та міфи, а також їх персонажі – Кентаври, Титани, Цербери та інші міфологічні чудовиська.

Тут же можна побачити і пекельні ріки, через які міфічний Харон перевозив душі померлих.

Зображений Вергілієм загробний світ Аїда настільки цілісний, яскравий і образний, що на протязі усього існування твору він захоплював багатьох літературних митців. Одним з найяскравіших творів на основі опису Аїди стала “Божественна комедія” Данте, який своїм провідником у пеклі обрав саме Вергілія. Вергілій не закінчив “Енеїду” і в ній немає подій, які відбувалися після війни рутилів і троянців. Однак міфологія у творі була подана повністю, адже заснування Риму у творі віднесено до майбутнього і подається у вигляді пророцтв. Щодо Енея, то цей образ важко назвати головним героєм поеми.

Скоріш усього, цей персонаж Вергілій використовував для того, щоб провести читача через усю свою яскраву і незвичайну оповідь.

Вергілій використав майже увесь арсенал римської і грецької міфології і створив не твір про Енея, а пишні шати для влади імператора Августа. Але його надзвичайний талант зробив поему безсмертною, свідченням чого є численні переспіви твору, його переклади і наслідування, а також незгасаючий інтерес до творчості Вергілія безмежної кількості шанувальників, адже він зробив вагомий внесок не тільки в античну культуру, але і в розвиток світової літератури.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

“Чи можна вважати Енея головним героєм “Енеїди” за поемою Вергілія “Енеїда”