Незвичайна постать Миколи Хвильового мала значний вплив на розвиток української літератури і суспільно-політичної думки всього XX ст. У 20-х роках минулого століття одним із популярних був стиль революційного романтизму, романтики вітаїзму, характерного для ранньої новелістики Хвильового. Будучи за світовідчуттям поетом-романтиком, мрійником, письменник щиро і божевільно повірив у “загірну комуну”, що мала принести його народу світле майбуття.
Він радісно зустрічав початок нової щасливої ери, прославляв нові ідеї, писав про них
Всі свої почуття, мрії та сподівання, розчарування, жах і безпорадність переніс митець у світ головного героя новели – “чекіста і людини”, тому й не оминає він у своєму творі проблему розбіжності мрії
Хіба може бути побудоване щасливе суспільство ціною життя людей? Хіба можна назвати гуманним ідеал, до якого ведуть антигуманні сходинки? Тут Хвильовий піднімає ще одну проблему: “Чи кожна мета виправдовує засоби?” На протязі всього твору простежується проблема вибору. Будучи людиною і чекістом, герой знаходиться у стані внутрішньої роздвоєності, він не втратив жалю до людей, але вірний своїм ідеалам.
Щоразу на трибуналі в ньому йде боротьба не тільки між людиною і чекістом, але й між страхом перед смертю та небажанням бути звіром. І ось настає момент істини, коли герой має зробити вибір між синівською любов’ю та революційним обов’язком, коли у непримиренній суперечності зіткнулися два найсвятіші почуття. Вибір, який зробив герой, є ніби своєрідним попередженням про непоправну втрату істинних цінностей. Проблеми, що їх підняв у своїй новелі Микола Хвильовий, вічно будуть тривожити людство, вони закликають подумати і зупинитися, щоб уникнути трагічних наслідків.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)