У збірці “Земля і залізо” поет звертається до поетів-творців духовних вартостей – Шевченка, Стефаника, Куліша та інших поетів, письменників, що стали провідниками нації, її натхненниками. І ось Стефаник і Куліш, Ось – Коцюбинський, Леся – квіти
Степів страждальної землі, Народу самостійні діти! А то підземно загуде Вулканом націй ціла раса, І даром божеським гряде
Нам прометеїв дух Тараса. В цьому плані варто звернути увагу на поезії “Шевченко”, “Куліш”, “Невичерпне”, “Напис на книзі віршів”, “ARS POETICA”,
Січовика блідий праправнук, Я закохався в гучних віках, Я волю полюбив державну. (“Уривок з поеми”). В поезії “ARS POETICA” Євген Маланюк підкреслює відповідальність поета перед своїм народом: То ж не поет, хто лиш невпинно
Дзюркоче про добро і зло. Поет – мотор! Поет – турбіна!
Поет – механік людських мас, Динамомайстер, будівничий. Повстань майбутнього сурмач… Євген Маланюк дорікає тим поетам, які відступили від самих себе. Він жаліє таких поетів, шкодує, що пропадає їх талант.
Показовим в цьому
Тут тема втраченої батьківщини переплітається темою розбитого особистого життя. Тут переплітається тісно поет і людина.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)