Не зазіхай на чуже, бо й свого не матимеш. Собака на сіні лежить: сам не їсть і другим не дає. Коли сам говорить, то й собаці слова не дасть мовить. Шерсть стрижи, а шкури не дери. Не рахуй чужих грошей, краще порахуй свої зуби.
Заздрість ніколи спокою не має. У заздрості нема радості. Заздрий від чужого щастя сохне. Де щастя водиться, там заздрість родиться.
У чужих руках завше більший шматок. На тобі, небоже, що мені негоже. Дай – не чує; кажи: на – зразу: га. Разорився хлопець бідний: купив дівці перстень мідний.
Їж, котику, не криши й більше
Скупому душа дешевше гроша. Скупий збирає, а чорт калитку ладнає. Скупий дбає не про себе. Що нажив, те в димар пустив.
І в руках було, та крізь пальці пішло. Переміряв журавель десятину, каже: вірно. Він – що піч: скільки дров не кидай, все одно попіл буде. Пішли гроші на розкоші. Сьогодні густо, завтра буде пусто.
Від того поголіли, що солодко їли. Бали та гулі в личаки взули. Змолоду бали справляли, а під старість голими стали. Ширше себе жить – добра не нажить.
Без розрахунку жить – себе губить. Прибуток паламарський, а втрата генеральська. У ліс їдуть, а на трьох одну сокиру беруть.