Сміливість города бере. Не впіймав карася, так впіймав щуку. Що буде, те й буде.
Що буде, те й буде, а ти, Марку, грай. Літать то літаю, а не знаЮ, де сяду. Бий сороку й ворону, доб’єшся й до ясного сокола. Таке діло, що треба йти сміло. Що довго думать: відрубай та й у шапку.
Сміливого й чорти бояться. На смілого собака гавка, а боязливого рве. Якби криком брать, так кого б ми до рук не прибрали.
Не лякай мене тим, чого я не боюсь. Або збуду, або дома не буду. Дума п’є воду, а відвага мед.
Опікся на молоці, то й на воду дме. Боїться, як чорт ладану.
Боязливому по вуха – сміливому по коліна. Заєць від листя, а жаба від зайця тікає. Побілів, як полотно. Трясеться, як лист на осиці. У рай проситься, а смерті боїться.
Злякавсь, аж у п’яти закололо. Хто сльозам потакає, той сам заплаче. Смирний плаче, а бойкий скаче.
Він відставної кози барабанщик. Світить, та не гріє: тільки дарма хліб їсть. Сила та розум – краса людини. , Сильний, як бик, смирний, як корова. Сили багато, а ума чортма.
Сила воляча, а ум курячий. Сила в руках, а в голові дим. На сильного є путо.
Сила ламає, а розум в Порядок приводить. Сильна вода греблю рве.