Первісні люди тому й вижили, що шанували природу, серед якої вони були не гостями, а єдиним цілим. Чи то з великих чиїхось амбіцій, чи то недолугий розвиток цивілізації призвів до того, що люди стали розділяти: вона – Природа, і ми – люди. Це була помилка, яка й до сьогоднішнього дня ніяк не виправляється.
Не хочу сказати, що цим усі нехтують, але не надають, на жаль, того значення, як це варто було б зробити.
Погляньмо на себе трохи збоку: взимку утеплені в різноманітний одяг, влітку теж маємо щось для естетики прикрити своє тіло; і здається,
Вона довго може терпіти, але є межа її терпінню, і Чорнобильська катастрофа є знаковим символом для людства.
Та чи збагнули ми це? Кожен із нас живе поблизу якогось водоймища чи річки. Розпитайте старожилів, який вони-мали вигляд ще років 15-20 тому, і ви жахнетеся від нашого хижацького ставлення до природи, коли не просто байдужість
А внуки? До того байдуже, на жаль. Дуже добре, що в школі екологічним питанням приділяється велика увага, а це означає, що нинішнє покоління, яке колись прийде на зміну старшому в управлінні державою, можливо, дбатиме про середовище, в якому ми живемо, і не допустить, щоб наші нащадки колись у підручниках про наш час читали як про час технологічних варварів.
Певно, колись так станеться, що людство не тільки розумно буде використовувати величезні земні й сонячні блага, а й уміло, залежно від конкретних умов, регулюватиме ці зміни. А для цього слід стрімко розвивати наші знання про Всесвіт, економно витрачати природні ресурси, ціна яких зростає. Час дбати про Майбутнє.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)