Мабуть, рідко можна знайти таку людину, яка б не захоплювалась українською рослинністю. Чим вона так вабить людей? Насамперед, своєю особливою красою та символікою. Наприклад:
Дуб – символ молодого козака.
Дарую дуби, що в діброві, будьте дужі та здорові.
Це також символ міцного здоров’я.
А ще яка багата Українська земля на хліба. Здавна хліб уважався мірилом людської совісті. Хлібом – сіллю зустрічали друзів, молодят, немовлят.
Слово “хліб” завжди викликало в людей особливе почуття святості. Принесли хліб. На столі
Пахучий, теплий ще. Із шкоринкою золотавою. Це від вогню позолота в нього. Та не тільки од вогню. Золоте зерно на борошно мололи. А зерно в золотому колосі на стеблині золоченій гойдалося, срібною росою вмивалося.
Золоте проміння сонячне в себе увібрало. Від сонця позолота в хліба. Та чі тільки від нього?
Золоті роботящі руки зерно у ріллю посіяли. Урожай доглянули й зібрали.
Роботящі руки зерно змололи, хліб спекли. Роботящі руки в дім його принесли, на вишивану скатертину поклали. І лежить на столі хліб – теплий, пахучий руками роботящими подарований. Лежиті ясний, як сонечко, і ніби промовляє:
–
В Українського народу є багато складено про рослин віршів, приказок, загадок (“Без Верби і Калини нема України”). Калина в Україні як символ дівочої краси, як оберіг роду, а верба – одне з найпоширеніших дерев в Україні одне з найулюбленіших в народі. Нею обсаджували ставки, береги річок, дороги. І в цьому наші предки бачили безпосередньо господарську доцільність.
В усіх місцевостях України колись такими поширеними були тини з верболозу, а то й вербовий живопліт. Кожного року є велике релігійне свято, яке жодного разу не пройшло без верб?! Це і є Вербна неділя яку більшість жителів України з нетерпінням чикають.
З давніх-давен наш край потопає у вишневих садках, які чарують усіх білим цвітом, дарують нам смачні соковиті плоди. Вишенька належить до найстаріших дерев в Україні. Багато поселень пов’язано з цим чудовим деревом. Є в нас Вишня і Вишеньки, Вишневе і Вишнівка, Вишневий Яр і Вишневий Сад. Українська хата у вишневому садочку оспівана Т. Шевченком у вірші “Садок вишневий коло хати…”.
Як і калина та верба, вишня – символ України.
У сиву давнину наші предки-слов’яни зустрічали Новий рік з квітучою вишнею. Незадовго до свята діжку, в якій росло деревце, вносили в хату. В теплі розвивалися бруньки, і дерево рясно вкривалося ніжним біло-рожевим цвітом. Навколо новорічної вишні люди веселилися – водили хороводи, співали пісень.
Квітуче деревце залишалося в хаті аж до весни. Потім його висаджували в теплу землю. Тільки згодом квітучу біляву вишню замінила вічнозелена ялинка.
Майже у всіх народів є улюблені рослини – символи. Правду каже прислів’я: без верби і калини нема України. З давніх-давен наш народ оспівував калину в піснях. Хто не знає відомої козацької пісні “Червона калина” часів Богдана Хмельницького!
У цій пісні калина символізує дух боротьби за волю і щастя України.
Гей, у лузі червона калина,
Гей, гей, похилилася…
А ми ж тую червону калину,
Гей, гей, та піднімемо.
А ми ж свою славну Україну,
Гей, гей, та розвеселимо…
Чи не тому так дбайливо охороняли й доглядали народі калину? Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Тим, що калина дуже шанується в народі, вона завдячує і своїми цілющими лікувальними та харчовими властивостями.
Люди споконвіку використовували її від усяких недуг. А в харчових властивостях калини присутні наочно переконалися, коли пригощалися калинниками, м’ясними стравами з калиновою приправою, мармеладами та запивали калиновим соком, киселем чи компотом
Зачаровує красою
Мати – Україна,
Наче в лузі червоніє
Пишная Калина.
– Ось така вона, наша вічна супутниця, всебічно корисна й символічно пісенна, в кожній квітці й ягоді якої – давнина й дивина. Упродовж віків вона супроводжувала історію розвитку нашого народу. Калина й Україна невіддільні настільки, що не мислиться собі одна без одної.
Червоні кетяги калини
Горять вогнями усіма…
Без калини нема України,
Без народу Вкраїни нема.
Ще здавна українські оселі прикрашають чудові квітники, в яких ростуть високі мальви з різнокольоровими квітами, яскраві чорнобривці, хрещатий барвінок, жовтогарячі нагідки, червона рута, соняшник. Ці квіти – наші обереги, окраса життя, символи української землі, історія нашого народу.
А у нашому садочку Квітнуть квіти в холодочку, Матінка їх доглядає, Кожний вечір поливає. Хто лиш гляне, той зрадіє, Сонечко крізь віти гріє. Щастя в наш садочок лине, Це ж бо квіти України.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)