Пантелеймон Куліш – До рідного народу

ДО РІДНОГО НАРОДУ… Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах предків диких, Ти, що постав з безумної одваги

Гірких п’яниць і розбишак великих. Єдиний скарб у тебе – рідна мова, Заклятий для сусідського хижацтва: Вона твого життя міцна основа,

Певніша над усі скарби й багатства. О варваре! Покинь тріумфувати

Та зчервоній од сорома тяжкого: Що всі сусіди мають, що назвати, А ти своїм не назовет нічого.

Що захопив, єси серед Руїни, Забрав усе великий твій добродій; Жене тебе неволя з України, І з рідним словом тулишся, мов злодій.

На дзеркало всесвітнє, визирайся, Збагни, який ти азіат мізерний. Своїм розбоєм лютим не пишайся І до сім’ї культурників вертайся! 1847 р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Пантелеймон Куліш – До рідного народу