Сьогодні неможливо відкрити газету й не знайти в ній статтю про чергове вбивство, згвалтування або бійку. З кожним роком злочинність росте усе більше й більше. Люди злі й ставляться друг до друга вороже.
Але я вважаю, що навіть у самої злої людини в серце є хоч крупинка добрих почуттів, і дуже рідко, але все-таки зустрічаються в наш час по-справжньому добрі люди. Але таким людям дуже складно жити, тому що їх не розуміють, а найчастіше нехтують і намагаються яким-небудь образом обдурити або принизити. Деякі автори спробували підняти у своїх добутках
Я вважаю, що воістину самою доброю людиною, що ніколи й нікому не зробив нічого поганого, є Ісус Христос, якого навіть вірніше буде назвати богочеловеком. Одним з авторів, які написали про нього у своїх добутках, був М. А. Булгаков. Письменник показав у своєму романі ” Майстер і Маргарита ” особисту версію життя й смерті Христа, якого автор назвав Иешуа Га-Ноцри.
Все своє недовге життя Иешуа затворів добро й допомагав людям. Саме ця його доброта приводить Га-Ноцри до смерті, тому що люди, що коштують у влади, побачили в його діях якісь злі наміри. Але,
Але острах втратити влада й упасти в немилість зробили своє: Пілат затверджує смертний вирок Иешуа.
Ще одним письменником, що згадував про Ісус, був чудовий сучасний автор Чингиз Айтматов. Але я б хотів звернути увагу не на Христа, а на людину, що глибоко любили й верили в нього. Це – головний герой роману “Плаха” Авдий Каллистратов. Все коротке життя цього юнака було пов’язана з Богом: батько його був священиком, а сам він учився в духовній семінарії.
Всеце залишило глибокий відбиток у характері Авдия: глибока віра в Бога “е дозволяла йому робити поганих учинків. Я вважаю, що автор не зрячи звернувся до образа Христа, тому що долі його й Авдия в чомусь схожі. І той, і іншої прожили недовге життя; обоє любили людей і намагалися поставити їх на шлях щирий; навіть смерть у них була однаковою: їх розіпнули ті, кому вони хотіли допомогти
У своїй п’єсі “Старший син” Вампилов також показав по-справжньому доброї людини, яких рідко зустрінеш у наш час. Це – Сарафанів, батько, про яке можна тільки мріяти. Доброта цієї людини не має границь: довідавшись про обман молодих людей, він не проганяє Бусигіна, а прощає його (чого не зробив би ніхто іншої на його місці), завдяки чому в їхній сім’ї запанувало щастя
Прочитавши ці добутки, розумієш, що не так вуж багато у світі добрих людей і що не так вуж легко робити добрі вчинки. Я вважаю, що якщо кожний буде робити більше гарного для інших, то жити полегшає й веселіше.
У величезному океані сучасної поезії виділяється своєю непорушністю острів, ім’я якому – Володимир Висоцький. Це феномен сімдесятих років, що рішуче перевернув відношення людей до поезії. Він мав і має надзвичайну популярність у всіх шарах суспільства. Пояснення цьому одне: Висоцький писав свої вірші-пісні простим, доступним усім мовою
Незвичайно для поета починав Володимир Семенович своя творчість. Його першими добутками були пародії на так званий блатний фольклор. 1об ті, хто любить у Висоцького вірші тільки цього… ара, не знають про Висоцького нічого.
Адже це були перші кроки у світі поезії, він тільки шукав свій творчий шлях. Пізніше, коли Висоцький уже знайшов досвід у поезії, у його Творчості стали підніматися серйозні теми: любов, що пройшла Війна, відносини між людьми й інші. Здається, що перед нами різні поети, настільки різноманітний Висоцький. Те це ніжний, закоханий чоловік:
Я дихаю, і значить – я люблю! Я люблю, і значить – я живу!
Його ліричні вірші навіяні величезною любов’ю до Марини Влади. Це була дивна любов, місяцями вони не бачилися, спілкуючись лише по телефоні, але цю любов Висоцький проніс через все життя
Те поет перетворював у колишнього фронтовика, що пройшов всю війну: Той^-те-нарешті-те нам дали наказ наступати, Відбирати наші п’яді й крохи. Але ми пам’ятаємо, як сонце відправилося назад И ледь не зайшло на сході
Багато людЪей, що воювали, приймали Висоцького за фронтовика, писали йому листа, у яких запитували його, не чи однополчанин він їх. Висоцького дуже торкали ці листи, і він часто говорив: “Краще одержувати листи, де тебе приймають за свого однополчанина, чим листа, де тебе вважають товаришем по камері”. Поет уважав, що нехай війна давно скінчилася, але в пам’яті народу повинна залишитися вічна пам’ять про загиблим у боях за Батьківщину.
Значне місце в поезії Висоцького займає сатира, у якій поет висміює різні пороки суспільства: пияцтво, хамство, сплетничество. Ні для кого не секрет, що він був хворий алкоголізмом, приймав наркотики, але він ніколи не нарікав на свою долю. У нього було багато друзів. А теперішнім своїм друзям він присвячував вірші:
Він не вийшов ні званням, ні ростом, Не за славу, не за плату, А за свій незвичайний манер Він по життю крокував над помостом По канаті, натягнутому, як нерв!
Цей вірш присвячений клоунові Леонідові Енгибарову, що вмер на арені. Висоцький залишався сміливим і прямим. Пройшло багато років, як немає з нами Володимира Висоцького, але він у наших душах, у наших розумах.
Висоцький співав під гітару, але вважав себе поетом. Він і був поет
(2 votes, average: 4.50 out of 5)