ПИПІН ОЛЕКСАНДР (06.04.1833, Саратов – 09.12.1904, Петербург) – російський історик літератури і фольклорист.
О. Пипін – представник культурно-історичної школи у літературознавстві. Академік Петербурзької АН з 1896 р. Професор Петербурзького університету (з 1860), активний співробітник журналів “Отечественнне записки”, “Современник”, “Вестник Европы”. Автор близько 1200 праць з історії давньої і пової російської літератури, історії суспільної думки, слов’янських літератур, палеографії, етнографії, фольклору.
У багатьох
Як редактор популярного
Хоча й помірковано, та все ж учений постійно наголошував на саморідності української літератури та окремішності її від російської. Своєрідною оцінкою такої праці було обрання його дійсним членом НТШ (1903). Мав рацію І. Франко, проголосивши ще за життя О. Пипіна такі слова: “Пипін більше, ніж котрий-небудь другий з учених – великоросів, і більше, ніж многі вчені – українці, попрацював для українського письменства, для української історії і що задля того треба українцям знати і поважати його, як свого”.
Літ.: Франко І. Олександр Миколайович Пипін // Світ. 1881. № 3; Франко І. Олександр Пипін (некролог) // Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка. 1905. № 21.
Вип. 1; Николаев П. А., Курилов А. С., Гришунин А. Л. История русского литературоведения. М., 1980.
В. Мельник